Ле (жанр)

Ле (фр. lay —"пісня, мелодія") — ліроепічна поема, що мала форму римованого попарно октасилабіка. Містить від 200 до 1000 рядків. Здебільшого ле складалися у Франції та Німеччині протягом XIII—XIV ст. У ле часто розповідається про різноманітні любовні історії. Для них притаманні: лаконізм, концентрованість змісту та фантастичні елементи. Щасливе або трагічне кохання виступає у ролі конфліктної ситуації. Зміст ле часто протиставляється нормам і законам суспільства — в них може розповідатися про любов одруженої жінки до іншого, сімейні заборони, любов героя до феї тощо. Нерідко основою для ляйсів були кельтські сюжети.^[1]

Термін

У питанні етимології терміна «ле» у вчених немає єдиної думки. За однією з гіпотез, слово «ле» кельтського походження, яке спочатку позначало мелодію, музичний елемент поетико-музичної композиції. У французькій куртуазній літературі значення lai зливається зі значенням aventure — невеликої розповіді про надзвичайну пригоду, спочатку ліро-епічного, пізніше просто епічного.

Автори ле

Примітки

↑ П.Л. Шулик, І.Ю. Голубішко, 2011, с. 50-51.

Джерела

Шулик П.Л., Голубішко І.Ю. Поезія вагантів. Рицарська література: навч. посіб. — Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2011. — 124 с. — ISBN 978-966-496-170-4.
Poetry Dictionary by John Drury