Лозинський Василь Михайлович

Василь Лозинський
Народився	7 червня 1982(1982-06-07) (42 роки) Львів, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, есеїст, критик, перекладач

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті. (лютий 2020) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення)

Василь Лозинський (нар. 07 червня 1982(19820607), Львів) — український поет, есеїст, перекладач, куратор та митець, редактор інтернет-часопису prostory^[1], член кураторського об'єднання Худрада^[2].

За освітою германіст (Львівський національний університет ім. І. Франка, Берлінський університет ім. Ф. Гумбольда), перекладач та літературознавець. Мешкає у Києві.

Автор збірок поезій «Інша країна» (Київ: Лоція, 2016), «Свято після дебошу» (2010), яка була відзначена премією на конкурсі видавництва «Смолоскип», згодом видана в серії арт-зінів в Indy Publishing House NIICE (Київ, 2014)

Вірші були опубліковані в 10 TAL, manuskripte, OSTRAGEHEGE, Lichtungen,  helikopter, Воздух, Trafika Europe, punctum, Wyspa, Hawai'i Review та prostory, КРИТИКА, ШО, Четвер, KORYDOR, Znak, Листок в Україні. А також в антологіях «Знак»  (Київ, 2013), «Схід-Захід» (Бидґощ, 2014), Grand Tour. Junge Lyrik aus Europa (Мюнхен, 2019), New York Elegies (Нью Йорк, 2019).

Поезія перекладена німецькою, польською, англійською, російською, шведською, італійською, латишською, турецькою та грецькою мовами.

У німецькому видавництві hochroth з'явилася друком двомовна збірка вибраних віршів під назвою «Das Fest nach dem Untergang»^[3] (2016). В США в серії поетичних збірок Hawai'i Review Chapbook Series з'явилася друком збірка «The Maidan After Hours» (2017)^[4]. У Польщі — у видавництві PIW «Święto po awanturze» (2019)^[5] в перекладі Богдана Задури.

• «Інша країна» (Київ: Лоція, 2016)
• «Свято після дебошу» (Київ: Indy Publishing House NIICE, 2014)

• Поетична рефлексія у час війни та миру. (теорія Маршала Маклюена в українському контексті сьогодення), КРИТИКА, (Березень 2017), текст доповіді в НТШ у Нью-Йорку [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.];
• Глибоке дихання вадемекумів та партитур Рона Вінклера, передмова до вибраних віршів, Тернопіль (вересень 2015) [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.];
• Pro Domo Sua. Про українську літературу російською мовою, КРИТИКА, Київ (лютий 2014) [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.];
• Поезія як вона може бути в реальності. Про поезію Тадеуша Домбровського, КРИТИКА, Київ (травень 2015) [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.];
• Європа як супермаркет. Про інсталяцію групи Революційний Експериментальний Простір, prostory, Київ (Грудень 2012) [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.];
• Перетворення Кафки. КРИТИКА, №. 5-6 (червень, 2011) [Архівовано 28 серпня 2020 у Wayback Machine.];
• Німецька поезія «у суті найглибшій незрушна», prostory, (Листопад 2010) [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.].

З німецької:

• Фрідріх Вайдахер «Загальна музеологія. Посібник» (Львів: Літопис, 2005)^[6]
• Франц Кафка «Споглядання» (Київ: Основи, 2012)^[7]
• Рон Вінклер «Фрагментовані водойми» (Тернопіль: Крок, 2015)^[8]

З польської

• Тадеуш Домбровський «Чорний квадрат. Вибрані вірші» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2013, у співавторстві)^[9]
• Тадеуш Домбровський «Засіб вираження» (Тернопіль: Крок, 2019, у співавторстві)^[10]

• Олег Коцарев «Актуальна поезія: спроба альтернативності» (газета «День») [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Рецензія на збірку «Інша країна»
• Резидент в Літературному колоквіумі Берліна [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]