Лопатине (Пензенська область)
Лопатине (рос. Лопатино) — село Пензенської області Росії. Адміністративний центр однойменного району та однойменної сільради[1]. ГеографіяЛопатине розташоване на території Приволзької височини, південному сході Пензенської області, на березі річки Узи, притоці Сури. Відстань до обласного центру міста Пенза — 85 км. Найближча залізнична станція знаходиться за 74 км у селі Чаадаєвка Городищенського району Пензенської області. Назва села походить від прізвище одного із його засновників: купця Лопатина, який служив у XVII — XVIII століттях на оборонних лініях Пензенського краю. До жовтневого заколоту серед місцевого населення використовувалась назва Нікольське — за назвою місцевої церкви, а також Ново-Лопатине. КліматКлімат села помірно-континентальний, з досить м'якою зимою зі снігопадами й відлигами й тривалим літом. Середня температура влітку становить + 20 °C, взимку — -13 °C. Середньорічна температура — 4.9 °C. Перехід від зими до літа супровождається нетривалою весною, з різким коливанням температури. Річна сума опадів у середньому становить 420-470 мм, за вегетаційний період від 210 до 220 мм. ІсторіяЛопатине засновано у першій третині XVIII століття (між 1718 — 1730 роками) на землях, якими володіли купці Лопатини. За іншою версією село засноване на початку XVIII століття, тут був маєток стольника Климентія Меленіна. Надалі тут поселились кілька купців та поміщиків, у тому числі й купець Лопатин. У 1730 році село згадується як велике поселення, розташоване на тракті Кузнецьк — Петровськ. З 1780 року належало до Козловської волості Петровського повіту Саратовської губернії. До появи залізниці, у 1870-80-тих роках, Лопатине було значним торговим центром. У другій половині XVIIII століття Лопатине стало волосним центром. До 1917 року — центр 2-го поліцейського стану Петровського повіту. У 1913 році побудовано земська лікарня, сірникову фабрику та поташний завод. У 1928 році волостная управа в селі змінилася адміністрацією Лопатинського району. Пам'яткиУ селі є три пам'ятки архітектури царського періоду: купецький будинок, церква Миколи Чудотворця (1892)[4] та міст через річку Узу. Міст побудований у 1912 році, використовується по нині. Він зображений на прапорі та гербі села Лопатине. Діє районний краєзнавчий музей. Населення
Відомі уродженці
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia