Лукашевич Тетяна Миколаївна

Лукашевич Тетяна Миколаївна
Народилася	21 листопада 1905(1905-11-21)[1]  Катеринослав, Російська імперія
Померла	2 березня 1972(1972-03-02)[1] (66 років)  Москва, СРСР
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	СРСР  Російська імперія
Діяльність	кінорежисерка, сценаристка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1927)
Заклад	Мосфільм і Центрнаукфільмd
Роки активності	1927 — 1964
Нагороди
IMDb	ID 0525544

Тетяна Миколаївна Лукашевич (нар. 21 листопада 1905, Катеринослав (Дніпро) — 2 березня 1972, Москва) — радянська кінорежисерка і сценаристка.

У 1927 році закінчила режисерський факультет ДТК — Державного технікуму кінематографії (майбутнього ВДІКу). Працювала асистентом режисера в картинах «Одна з багатьох» А. Ходатаєва і «Москва в Жовтні» Бориса Барнета^[2]. У 1928 році дебютувала як режисер науково-популярного фільму «Війна імперіалістичній війні»^[3]. У 1929 році на московській кіностудії «Межрабпомфильм» поставила художній фільм «Злочин Івана Караваєва» за власним сценарієм. З 1932 — режисер кіностудії «Мосфільм».

Під час війни Тетяна Лукашевич працювала на студії «Воентехфильм», де поставила ряд документальних і науково-популярних фільмів. Як другий режисер брала участь в роботі над картинами «Суд честі» і «Змова приречених».

Однак славу їй принесли художні фільми і фільми-спектаклі, поставлені самостійно: «Підкидьок», «Весілля з приданим», «Атестат зрілості», «Сліпий музикант» та інші. Більшість її стрічок присвячені дітям або підліткам, які тільки вступають у доросле життя.

Померла в 1972 році на 67-му році життя, похована на Востряковському кладовищі в Москві^[4].

• «Злочин Івана Караваєва» (1929);
• «Весняні дні» (1934, разом з Рубеном Симоновим);
• «Гаврош» (1937);
• «Підкидьок» (1939);
• «Учитель танців» (1952);
• «Анна Кареніна» (1953);
• «Весілля з приданим» (1953, разом з Борисом Равенських);
• «Атестат зрілості» (1954);
• «Крила» (1956);
• «Вони зустрілися на шляху» (1957);
• «Зорі назустріч» (1959);
• «Сліпий музикант» (1960);
• «Хід конем» (1962);
• «Острів Колдун» (1964).

• «Війна імперіалістичній війні» (1928);
• «Догляд за хворими»;
• «Радянська Чувашія».

• Орден Трудового Червоного Прапора (7 березня 1960 року) — в ознаменування 50-річчя Міжнародного жіночого дня і відзначаючи активну участь жінок Радянського Союзу в комуністичному будівництві та їх заслуги перед Радянською державою по вихованню молодого покоління, за досягнення високих показників у праці і плідну громадську діяльність^[5].