Луньонок Арсеній Онуфрійович

Луньонок Арсеній Онуфрійович
Луньонок Арсеній Онуфрійович
Народився	1894 ; Вітебська губернія, Російська імперія
Помер	3 серпня 1967 ; Крижанівка, Комінтернівський район, Одеська область, УРСР, СРСР
Поховання	Київ
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Alma mater	Одеський інститут народної освіти
Вчене звання	доцент
Заклад	Дніпропетровський державний університет, Одеський педагогічний інститут, Одеський державний університет
Партія	КПРС
	; ; ;

Арсе́ній Ону́фрійович Луньо́нок (1894, Паульє, Вітебська губернія, Російська імперія — 3 серпня 1967, Крижанівка, Одеська область, УРСР, СРСР) — педагог, директор Одеського педагогічного інституту.

Біографія

Арсеній Онуфрійович Луньонок народився у 1894 році в селянській родині с. Паульє Лепельського повіту Вітебської губернії.

В 1905 році закінчив церковно-приходську школу. У 1908—1910 роках працював в селі, в 1920—1912 роках — чорноробочим на залізниці. З листопада 1914 року до червня 1916 року служив у Царській армії, а з червня 1916 року до квітня 1921 року після поранення знаходився у полоні в Німеччині, в таборі для військовополонених.

В 1922—1925 роках був студентом робітничого факультету при Іркутському університеті. Вступивши в ВКП(б) у 1925 році, до 1929 року навчався в Одеському інституті народної освіти, на спеціальності «історія». Здобувши диплом про вищу освіту, з серпня 1929 року до лютого 1930 року працював інспектором Куп'янського окружного відділу народної освіти.

Науково-педагогічна діяльність

З березня 1930 року до січня 1931 року був деканом соціально-економічного факультету Одеського інституту професійної освіти.

З лютого 1931 року до вересня 1933 року навчався в аспірантурі Інституту Червоної професури у Харкові. Здобув вчене звання доцента.

З жовтня 1933 року до серпня 1935 року завідував кафедрою загальної історії Дніпропетровського державного університету. З вересня 1935 року до серпня 1937 року працював в Одесі завідувачем кафедри загальної історії та деканом історичного факультету педагогічного інституту.

З 1 вересня 1937 року до червня 1938 року був директором Одеського педагогічного інституту.

З 10 червня 1938 року до 21 січня 1940 року був під арештом. Після звільнення реабілітований, викладав в Одеському педагогічному інституті.

Під час нацистської навали в евакуації, з 1941 року працював завідувачем кафедри П'ятигорського педагогічного інституту (РРФСР).

У повоєнні роки був деканом історичного факультету Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського.

З 1956 року працював доцентом кафедри загальної історії Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.

Помер 3 серпня 1967 року в с. Крижанівка під Одесою. Похований у Києві.

Діти

Дочка: Валентина Арсеніївна Луньонок — Бурмакіна. Закінчила Одеський державний університет, доктор хімічних наук, професор, завідувала кафедрою хімії Київського медичного інституту.
Дочка: Ольга Арсеніївна Новикова — Луньонок. Закінчила Одеський технологічний інститут консервної промисловості, доктор наук, працювала в Інституті матеріалознавства Академії Наук України.

Література

Смирнов В. А. Реквием ХХ века: В 5-ти частях с эпилогом. — Ч. 5./ В. А. Смирнов. — Одесса: Астропринт, 2011. — С. 538—576.
Букач В. М. З історії Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Керівники: Біографічний словник / В. М. Букач. — Одеса: ПНПУ, 2018. — С. 23 — 24. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2244/3/Ректори%20ПНПУ.pdf [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]