Лупан Андрій Павлович
Андрій Павлович Лупан (15 лютого 1912, село Мігулени Бессарабської губернії, тепер село Міхулень, Молдова — 24 серпня 1992, місто Кишинів, Молдова) — радянський молдавський письменник, голова Верховної Ради Молдавської РСР. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2—5-го і 6—7-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.02.1982). Академік Академії наук Молдавської РСР (з 1961 року). ЖиттєписНародився в селянській родині. Друкуватися почав у 1932 році під псевдонімами Л. Андріу та А. Кудрік. Дебютував із віршем «Біографія» на сторінках газети «Бухарест». У 1930-ті роки брав участь в прокомуністичному русі, вступив до лав підпільної Румунської комуністичної партії (в 1933 році) і Спілки комуністичної молоді. Був секретарем Бессарабського обласного комітету Блоку захисту демократичних свобод. У 1941 році вступив на агрономічний факультет Кишинівського сільськогосподарського інституту. Під час німецько-радянської війни працював на військовому будівництві, перебував в евакуації, виступав як прорадянський публіцист, підтримував боротьбу проти німецької та румунської влади. Закінчив Фрунзенський сільськогосподарський інститут Киргизької РСР. У 1945—1946 роках — науковий співробітник Молдавського науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства. З 1946 року — завідувач відділу редакції газети в Молдавській РСР. У 1946—1961 роках — голова правління Спілки письменників Молдавської РСР. Член КПРС з 1956 року. У 1959—1971 роках — секретар Спілки письменників СРСР. 3 квітня 1963 — 11 квітня 1967 року — голова Верховної Ради Молдавської РСР. Перша збірка «Вірші» опублікована в 1947; автор писав про життя молдавського села, про події воєнних років. Потім вийшли збірки: «Вступ до балади» (1954), «Майстер-творець» (1958), «Брат землі» (1959), «Закон гостинності» (1966) та інші. П'єса «Світло» (1948) присвячена подіям періоду колективізації молдавського села. Був автором нарисів та літературно-критичних статей. Переклав на молдавську мову твори Т. Шевченка, Янки Купала, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, В. Маяковського, О. Твардовського та інших. З його ініціативи було створено театр «Лучаферул». Лупан був одним із засновників Алеї класиків у Кишинівському парку імені Пушкіна. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1982 року за великі заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність та у зв'язку з сімдесятиріччям від дня народження письменнику Лупану Андрію Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». Помер 24 серпня 1992 року в місті Кишиневі. Похований на Вірменському цвинтарі Кишинева. Основні твори
Нагороди
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
