Луїджі Ейнауді

Луїджі Ейнауді Luigi Einaudi
італ. Luigi Einaudi
2-й Президент Італійської республіки
11 травня 1948 — 11 травня 1955
Попередник	Енріко де Нікола
Наступник	Джованні Гронкі
Народився	24 березня 1874(1874-03-24)[1][2][…]  Карру, Кунео, П'ємонт, Італія[4][5]
Помер	30 жовтня 1961(1961-10-30)[4][2][…] (87 років)  Рим, Італія[4][5]
Похований	Дольяні
Відомий як	економіст, політик, журналіст, професор, адвокат, банкір
Місце роботи	Університет Луїджі Бокконі, Туринський університет і Туринський політехнічний університет
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Alma mater	Туринський університет, Університет Луїджі Бокконі і Liceo Classico E Musicale "C. Cavour"d
Політична партія	Італійська ліберальна партія
У шлюбі з	Ida Pellegrinid
Діти	Giulio Einaudid і Mario Einaudid
Професія	юрист, економіст
Звання	професор
Релігія	католик
Нагороди
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Луїджі Ейнауді (італ. Luigi Einaudi; 24 березня 1874(18740324), Карру — 30 жовтня 1961, Рим) — італійський політик і економіст, президент Італії у 1948—1955 роках.

Луїджі Ейнауді народився 24 березня 1874 року в місті Карру (П'ємонт). Вищу освіту отримав в Туринському університеті, де перейнявся ідеями соціалізму, а також співпрацював з журналом «Sociale Critica» під керівництвом лідера соціалістичної партії Італії Філіппо Тураті. В 1895 році він закінчив навчання в університеті з дипломом з юриспруденції, після чого залишився там викладати. Крім цього він також працював у Політехнічному університеті Туріна й університеті Бокконі в Мілані.

З початку XX століття Ейнауді став схилятися до консервативних позицій у політиці. В 1919 році його призначили сенатором Королівства Італія. Ейнауді в той самий час працював журналістом у таких популярних газетах, як «La Stampa» і «Corriere della Sera», і був фінансовим кореспондентом у журналі «The Economist». В 1926 році він завершив свою журналістську діяльність, але після падіння фашистського режиму в 1943 році знову відновив співпрацю з «Corriere della Sera».

Після капітуляції італійського уряду 8 вересня 1943 року Луїджі Ейнауді втік до Швейцарію, знову повернувшись на батьківщину тільки рік потому. У новій Італії він став членом Ліберальної партії і зайняв посаду президента центрального Банку Італії, який очолював з 5 січня 1945 року по 11 травня 1948 рік.

11 травня 1948 року Луїджі Ейнауді був обраний другим президентом Італії. В роки своєї професійної кар'єри Ейнауді складався в багатьох різних культурних, економічних та освітніх організаціях. Він був прихильником ідеального європейського федералізму. Він також особисто керував діяльністю своєї ферми недалеко від містечка Дольяні у своєму рідному регіоні П'ємонт, де впроваджував самі передові сільськогосподарські процеси.

З 11 травня 1955 року — довічний сенатор.

У Луїджі Ейнауді було два сини. Перший, Джуліо, був видним італійським видавцем, а його онук Людовіко став знаменитим композитором. Його другий син, Маріо, був професором Корнелльського університету й активним антифашистом.

Помер 31 жовтня 1961 року в Римі у віці 87 років.

• Principi di scienza delle finanze (1932)
• Il buon governo (1954)
• Prediche inutili (1956—1959)
• Tracotanze protezionistiche (1919) [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Via il Prefetto (1944) [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]

• Біографія Луїджі Ейнауді [Архівовано 3 березня 2007 у Wayback Machine.] (італ.)