Льодовикове озеро Міссула46°56′20″ пн. ш. 114°08′37″ зх. д. / 46.93889° пн. ш. 114.14361° зх. д. ![]() Кордильєрський льодовиковий щит максимальне затоплення льодовиковим озером Міссула (на сході) і Льодовиковим озером Колумбія (на заході) терен постраждалий від Міссульських і Колумбійських повеней Льодовикове озеро Міссула — доісторичне прильодовикове озеро на території західної частини сучасного штату Монтана, США. Існувало періодично в кінці останнього льодовикового періоду, 13 - 11 кілороків до Р.Х.. Займало територію близько 7770 км²; об'єм становив близько 2100 км ³[1]. Національна природна пам’ятка «Льодовикове озеро Міссула» розташована приблизно за 110 км на північний захід від міста Міссула, штат Монтана, на північному кінці долини Камас-Прері, на схід від шосе 382 Монтани та ранчо Макфарлейн. У 1966 році терен було визнано Національною природною пам’яткою[en], оскільки він містить великі брижі (часто розмірами 7,6 — 15,2 м заввишки та 91 м завдовжки). Дослідження ложа колишнього озера послужило сильним опорним елементом в підтримку теорії американського геолога Джона Гарлея Бретца про делювіальне походження місцевості, відомої як Ченнелд Скебленд. Утворення озера було пов'язано з просуванням язика Кордильєрського льодовика, що призвело до утворення природної льодовикової греблі на річці Кларк-Фок. Передбачувана висота греблі становила близько 610 м. Озеро затоплювало долину західного Монтано приблизно на 320 км на схід. [2][3] Періодичні прориви льодовикової греблі були причиною катастрофічних Міссульських повеней, які затоплювали східну частину сучасного штату Вашингтон і далі, вниз по каньйону річки Колумбія, близько 40 разів за 2000 років. Ці масштабні повені винесли в цілому близько 210 км³ лесу і осадового матеріалу з Ченнелд-Скебленду і транспортували його вниз за течією[4]. Примітки
Ресурси Інтернету
|
Portal di Ensiklopedia Dunia