Любекське князівство-єпископство

Любекське князівство-єпископство
Герб
Дата створення / заснування	1160
Посада керівника організації	Roman Catholic Bishop of Lübeckd і prince elector of Lübeckd
Офіційна мова	латина
Країна	Священна Римська імперія
Столиця	Ойтін, Любек і Ольденбург
Адміністративна одиниця	Священна Римська імперія
Форма правління	теократія
Попередник	Саксонське герцогство
Наступник	Ольденбурзьке герцогство і Principality of Lübeckd
Мова комунікації	нижньонімецька мова
Час/дата припинення існування	1803
Частково збігається з	Roman Catholic Diocese of Lübeckd
Любекське князівство-єпископство у Вікісховищі

Князівство-єпископство Любек (нім. Fürstbistum Lübeck або Hochstift Lübeck) — духовне князівство у складі Священної Римської імперії, яке існувало з 1180 року до Німецької медіатизації 1803 року. Князівство розташовувалося на території сучасної землі Шлезвіг-Гольштейн і з 1500 року входило до складу Нижньосаксонського імперського округу.

Виникнення Любекського єпископства значною мірою була результатом місіонерської діяльності Віцеліна (пом. 1154), який у 1149 році став єпископом Ольденбурга. Єпархія Ольденбурга була заснована імператором Оттоном I в 970 році для навернення в християнство місцевих слов'янських племен.

За єпископа Ольденбурга Герольда (1155—1163), незадовго до його смерті, в Любеку було освячено храм Святого Йоганна. Герцог Саксонії Генріх III Лев між 1160 і 1163 роками переніс центр єпископства з Ольденбурга до Любека і в 1173 році заклав Любекський собор. Після усунення Генріха Лева від влади у 1180 році єпископ Любека стає васалом імператора, а Любекська єпархія набуває статусу імперського князівства.

Графська війна призвела до того, що в 1535 році князем-єпископом Любека вперше став протестант, Детлев фон Ревентло, який розпочав Реформацію на території Любекського єпископства.

В 1803 в результаті наполеонівської секуляризації князівство-єпископство перетворили на князівство Любек, яке на умовах персональної унії перейшло до герцога Ольденбурзького Петера I.

Спочатку герб Любекського князівства-єпископства мав вигляд геральдичного щит, в якому на червленому полі був зображений золотий хрест. Над щитом зображувалась єпископська тіара, за щитом містився єпископський посох. У пізній період (у XVII столітті чи пізніше) герб був істотно змінений: поле щита змінило колір на блакитний, а єпископська тіара, як і хрест золотого кольору, була поміщена всередину щита над хрестом.

• 1439–1449 — Ніколаус II Сахау
• 1450–1466 — Арнольд Вестфаль
• 1466–1489 — Альберт II Круммендік
• 1489–1492 — Томас Гроте
• 1492–1506 — Дітріх II Арндес
• 1506–1509 — Вільгельм Вестфаль
• 1510–1523 — Йоганн VIII Грімхольт
• 1523–1535 — Генріх III Боцькхолт
• 1535–1536 — Детлев фон Ревентло (перший протестант)
• 1536–1547 — Балтазар Рантзау
• 1547–1551 — Йодокус Годфілтер
• 1551–1556 — Теодор фон Реден
• 1556–1559 — Андреас фон Барбі
• 1559–1561 — Йоганн IX Тідеманн
• 1561–1586 — Ебергард II фон Голле

• 1586–1607 — Йоганн Адольф
• 1607–1634 — Йоган Фрідріх
• 1634–1655 — Йоганн X
• 1655–1666 — Крістіан Альбрехт
• 1666–1705 — Серпень Фрідріх
• 1705–1726 — Крістіан Август
• 1726–1727 — Карл Август
• 1727–1750 — Адольф Фрідріх
• 1750–1785 — Фрідріх Серпень
• 1785–1803 — Петер Фрідріх Людвіг

• Ernst Friedrich Mooyer: Verzeichnisse der deutschen Bischöfe seit dem Jahre 800 nach Chr. Geb. Minden 1854, S. 56-57.