Любомілова Єлизавета Олександрівна

Любомілова Єлизавета Олександрівна
Народження	1 травня 1910(1910-05-01) Харків, Російська імперія
Смерть	2001(2001) Харків, Україна
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	Харківський художній інститут
Діяльність	архітекторка
Найважливіші споруди	Державний інститут проектування підприємств коксохімічної промисловості «Діпрококс» (Харків), Житловий будинок на пр. Московському, 5 (Харків), Будинок проектів (Харків)
Членство	Національна спілка архітекторів України

Єлизавета Олександрівна Любомілова (1 травня 1910, Харків — 2001, Харків) — українська архітекторка.

Єлизавета Любомілова закінчила архітектурний факультет Харківського художнього інституту у 1930 році. В різні роки працювала в інститутах «Діпросталь», «Містобудпроєкт», «Військпроєкт», «Харківпроєкт» та в управлінні міського архітектора Харкова. Є авторкою і співавторкою проєктів житлових будинків, адміністративних будівель, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення. Була членкинею Спілки архітекторів України з 1936 року.^[1]

Похована на 9 кладовищі м. Харкова.

Молодша рідна сестра Єлизавети Любомілової, Ніна Петрова (до шлюбу Любомілова) (1924-2019) також архітекторка, викладачка, білу одружена з українським архітектором Сергієм Петровим. Її син, Сергій Володимирович Бойко, улюблений племінник Єлизавети Любомілової, якому вона приділяла багато часу та уваги, став Заслуженим вчителем України, засновником авторської школи з вивчення англійської мови в Харкові.

Інші члени родини Любомілових теж поховані на Олексіївському кладовищі № 9 м. Харкова.

• Державний інститут проєктування підприємств коксохімічної промисловості «Діпрококс» на вул. Сумській, 60, Харків (1954)^[2]
• Житловий будинок на пр. Московському, 5 [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.], Харків (1954)^[3]
• Будинок проєктів і книжковий магазин «Кобзар» на пр. Леніна, 36, 38 [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.], 40 [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.], Харків (проєкт повторного застосування, прив'язку виконали арх. Соколовський Г. М., Любомілова Є. О., Сіробаба В. Д.)^[4]
• Реконструкція будівлі колишнього Волзько-Камського банку (архітектор Бекетов О. М, 1907) ^[5], нині приміщення Театру ляльок ім. Н. К. Крупської, майдан Конституції, 24, Харків (арх. Клейн Б. Г., Любомілова Є. О., 1968)^[3]
• Реконструкція Палацу культури ХЕМЗ, Харків
• Інтер'єри Палацу одруження, Харків
• Облаштування санаторію «Бермінводи»

• Архитекторы Харькова (Kharkov Architects). С. Чечельницкий. Харьков, 2008. ISBN 978-966-96531-4-7

1. ↑ ЛЮБОМИЛОВА ЄЛИЗАВЕТА ОЛЕКСАНДРІВНА. www.nsau.org (українська) . Архів оригіналу за 13 вересня 2016.
2. ↑ Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Зона Сумской улицы. www.alyoshin.ru (російська) . Архів оригіналу за 17 грудня 2016.
3. ↑ ^{а б} Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Центр. www.alyoshin.ru (російська) . Архів оригіналу за 25 лютого 2021.
4. ↑ Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Зона площади Дзержинского и проспекта Ленина. Жилмассивы Павлово поле и Алексеевский. www.alyoshin.ru (російська) . Архів оригіналу за 12 вересня 2016.
5. ↑ Будівля Волзько-Камського банку в Харкові. zabytki.in.ua. Процитовано 16 вересня 2024.