Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця)
Лянцкоро́нська ве́жа (інша назва — вежа Креслава) — фортечна вежа № 2 Старого замку міста Кам'янець-Подільський. Пам'ятка — приклад веж, які поєднували фланкувальні і надбрамні функції. НазваВежа отримала назву в пам'ять про кам'янецького старосту Станіслава Лянцкоронського, який, імовірно, фінансував будівельні роботи.[1] Згадка в історичних джерелахВ описі «Інвентар і люстрація староств Кам'янецького та Летичівського» за 1613 рік вежа згадується як Дитинцева:
Історія  1394 року Кам'янцем заволодів Владислав Ягелло. Король одразу наказав завести до укріплення гармати і порох. 1395 року Ягелло віддав Західне Поділля із Кам'янцем за особливі заслуги краківському воєводі Спитку з Мельштина «у вічне і безповоротне володіння». Магнат розпочав будівництво Лянцкоронської вежі разом із трьома іншими потужними вежами: Ковпаком, Ружанкою і Тенчинською. Після загибелі Спитка у битві з татарами на річці Ворскла у 1399 році фортифікацію Кам'янця завершив король Владислав Ягелло.[1] У третій чверті XV століття розпочато укріплення замку. 1544 році під керівництвом військового інженера й архітектора Йова Претфеса (Претвича) виконані ремонтні і будівельні роботи в інтер'єрі. Під час штурму замку 1672 року верхня частина парапету з бійницями була зруйнована. У 1790-1791 роках під керівництвом польського архітектора Станіслава Завадського було засипано колишню середньовічну дорогу, що проходила під північним муром замку, та проїзд у Лянцкоронській вежі, який перетворився на її нижній підвальний ярус.[1][3] Опис Спочатку Лянцкоронська вежа була надбрамною вежею. У підвалах на протилежних стінах можна побачити високі арки стрілчастого абрису.[1] Імовірно, вежа служила помешканням коменданта. Її третій ярус якої був пристосований під житло, про що свідчать збережені камін, туалет, велике вікно з пізньоготичним різьбленим обрамленням (імовірно вмуроване на місці машикуля над брамою). Вежа сполучалася зі згаданим в описі 1544 року «будинком старости», прибудованим з боку замкового двору до північного оборонного муру. Власне, це був будинок коменданта, від якого зберігся підвал. Водночас, Комендантською вежею назвали сусідню вежу-бартизан.[4] Розташована посередині північно-східних оборонних мур Старого замку. Виступає на три чверті за її підлогову сторону.  Висота вежі з боку головного двору замку становить 14 м, з північного двору — 15 м. Її діаметр — 8,8 м, товщина кам'яних стін становить 2 — 2,2 м. Перший ярус вежі перекритий коробовим склепінням; два верхніх перекриті по балках. Над четвертим ярусом — конічна кам'яна баня. На рівні четвертого ярусу проходить внутрішньостінний хід, що зв'язує вежу із сусідніми оборонними мурами. Бійниці мають ключоподібну форму. Віконний отвір на східному фасаді другого ярусу з білокамінною лиштвою пізньоготиного характеру. Під ним вставлена плита з геральдичним знаком «Корабом», родовим гербом архієпископа Яна Ласького, який виділив кошти на реконструкцію твердині.[3] Належить до так званого краківського типу: як і Тенчинська та Ружанка має кам'яний ковпак.[4] Реставраційні роботиУ 1946-1952 роках провели консерваційні роботи фортеці. У 1960-х роках під керівництвом архітектора-реставратора Євгенії Пламеницької проводились планомірні архітектурно-археологічні дослідження укріплень Старого замку. Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування опрацював Генеральну програму консерваційно-реставраційних робіт по Старому замку та архітектурну концепцію реставрації, розроблену Є. Пламеницькою. У 1960-1980-х роках здійснили консервацію та реставрацію значної частини замкових укріплень, зокрема і Денної вежі.[4] Нові масштабні реставраційні роботи провели згідно з «Перспективною програмою консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» 1999 року, автором якої була дочка Євгенії Пламеницької Ольга Пламеницька.[4] Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
