Ліберально-демократична партія Росії

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2021)

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (листопад 2023)

ЛДПР — Ліберально-демократична партія Росії ЛДПР — Либерально-демократическая партия России
Країна	Росія
Голова партії	Леонід Слуцький
Засновник	Володимир Жириновський
Дата заснування	24 грудня 1992
Штаб-квартира	Москва
Ідеологія	Ультранаціоналізм Націонал-консерватизм Імперіалізм Вождизм Рашизм Неофашизм[1] Монархізм Антикомунізм Радикалізм Популізм
Кількість членів	235 651[2]
Офіційний колір (кольори)	Темно-синій
Девіз	Свобода! Патриотизм! Закон!
Офіційний сайт	ldpr.ru

«Ліберально-демократична партія Росії — ЛДПР» (рос. ЛДПР — Либерально-демократическая партия России) — псевдоліберальна праворадикальна консервативна націоналістична політична партія в Російській Федерації. Створена 13 грудня 1989 року як Ліберально-демократична партія Радянського Союзу, нащадком якої є ЛДПР. З моменту створення позиціонує себе як опозиційна партія. З заснування до своєї смерті 6 квітня 2022 року лідером партії був Володимир Жириновський, нині цю посаду займає Леонід Слуцький.

На перших думських виборах нової Росії 12 грудня 1993 року ЛДПР посіла перше місце, отримавши 22,92 % голосів виборців і 64 мандата.

• 1995 — 11,18 % голосів і 51 місце на виборах Держдуми.
• 1996 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 5,70 % голосів.
• 1999 — 5,98 % голосів і 17 місць на виборах Держдуми (як «Блок Жириновського»).
• 2000 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 2,70 % голосів.
• 2003 — 11,45 % голосів і 36 місць на виборах Держдуми.
• 2004 — кандидат у президенти від ЛДПР О. Малишкін посів п'яте місце з 2,02 % голосів.
• 2007 — 8,14 % голосів і 40 місць на виборах Держдуми.
• 2008 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів третє місце з 9,35 % голосів.

• Депутати Державної Думи — 35 осіб (у грудні до нового скликання обрали 40 представників партії);
• Депутати Законодавчих Зборів суб'єктів Федерації — 146 осіб;
• Вибрані Голови адміністрацій районів (міст) — 12 осіб;
• Чиновники органів Державної влади суб'єктів Федерації — 27 осіб;
• Чиновники органів влади місцевого самоврядування — 10 осіб;
• Депутати Законодавчих Зборів обласних центрів і великих міст — 37 осіб;
• Депутати муніципалітетів та особи, що заміняють виборні посади в органах місцевого самоврядування (МСУ) — 838 осіб.

Загалом: 1105 осіб.

Згідно з офіційною програмою ЛДПР, партія виступає за лібералізм та демократію. ЛДПР категорично заперечує комуністичну ідеологію та марксизм загалом. При цьому вважається, що головним виразником інтересів людей і суспільства є держава і що всі інтереси громадян повинні бути їй підпорядковані. Особиста свобода також визнається тою мірою, якою вона не суперечить державним і суспільним інтересами. Позиція ЛДПР щодо до корпоративної власності полягає в тому, що держава повинна здійснювати над нею жорсткий контроль. Попри свою назву, ЛДПР, як правило, описується як радикальна націоналістична партія.

• Жириновський Володимир Вольфович 21 грудня 2011 — 6 квітня 2022 року;
• (в. о.) Олексій Миколайович Діденко 6 квітня —27 травня 2022 року;
• Слуцький Леонід Едуардович — з 27 травня 2022 року

Згідно з точкою зору більшості політологів^{[джерело?]}, ЛДПР є «партією однієї людини» (Жириновського), а її програма не відповідає принципам ні лібералізму, ні ліберальної демократії. Навпаки, популістська ідеологія ЛДПР не носить системного характеру і близька до крайнього націоналізму і етатизму. Політологи також відзначають, що ЛДПР фактично не є опозиційною партією, а активно грає на боці влади. Так, на думку директора Алтайської школи політичних досліджень професора Юрія Чернишова, «Спецпроєкт ЛДПР» виконує для влади роль нейтралізатора протестного і маргінального електорату. Як вважає професор, Жириновський і його партія корисні владі ще й тому, що через них вона може організовувати інформаційні акції на межі провокацій, зондувати суспільство, перевіряти, наскільки воно ще готове посунутися в бік авторитаризму.

• Офіційний сайт ЛДПР [Архівовано 23 грудня 2012 у WebCite]