Лібертаріанський консерватизм.png)
Лібертаріáнський консервати́зм[1], лібертарний консерватизм[2][3], консервативне лібертаріанство[4] або фузіонізм — це права політична ідеологія, що характеризується поєднанням елементів консерватизму та лібертаріанства[1][3][5][6][7]. Засновником цієї ідеології є Франк Майер. В США, лібертаріанські консерватори – це послідовники батьків-засновників США[8] та багато хто з них є прибічниками Республіканської партії США[9]. ІсторіяЧерез свою спорідненість з класичним лібералізмом[10] та через те, що погляди лібертарних консерваторів схожі до поглядів батьків-засновників США[1][8], погляди схожі на консервативне лібертаріанство можна побачити в США та Британії ще в XVIII–XIX ст.[1][11][12]. Проте, остаточно синтезувалася ця ідея у 1950-х роках Франком Мейером[6][13], котрий виклав свої ідеї в роботах "У захист свободи: Консервативне кредо" та "Консервативний мейнстрім". У 1990-х роках сформувалося палео-лібертаріанство, що є дуже схожим з консервативним лібертаріанством. Лью Роквел у своєму маніфесті "Справа для палео-лібертаріанства" написав, що треба знову відновити поєднання консерватизму та лібертаріанства[14]. Одним із направленням лібертарного консерватизма є християнське лібертаріанство[9]. Проте, це направлення є молодим і ще не остаточно відділилося від консервативного лібертаріанства. Ганс-Герман Гоппе вважав, що кожен лібертаріанець повинен бути консерватором, а кожен консерватор – лібертаріанцем[15]. Свої основні ідеї він виклав у 2000-х роках у своїй праці "Демократія: скинутий бог". Основні тезиЕкономікаЛібертаріанський консерватизм підтримує лібертаріанську ідею вільного ринку[1][7][12]. Ряд лібертарних консерваторів віддають перевагу австрійській економіці і критично ставляться до фіатних грошей[7]. Ідеологія консервативного лібертаріанства також підтримує, де це можливо, послуги з приватизації, які традиційно надаються урядом[7]. Консервативні лібертаріанці виступають за мінімальне регулювання урядом соціального життя та відстоює фіскальну дисципліну та повагу до контрактів[7]. Філософські засадиВ основі консервативно-лібертаріанського світогляду лежить концепція особистості[12]. Слідом за Локком консервативні лібертаріанці вважають людей «вільними, рівними та незалежними». Свобода особистості корениться в її здатності мислити самостійно[1][12]. Однак здебільшого консервативно-лібертаріанський погляд на свободу орієнтований на зовнішній світ[12]. Це і є консервативною "частиною" цієї ідеології. В її основі лежить філософія консервативного суспільства, що виникло не внаслідок постійного державного регулювання життя людей, а внаслідок активної діяльності громадянського суспільства[7]. Ця рівність розуміється формально: хоча люди різняться за багатьма аспектами, наприклад, за своїми здібностями, соціальним статусом і кількістю майна, яким вони володіють, вони рівні в тому сенсі, що кожен має однакові претензії на свободу, а також право на рівний захист і поводження відповідно до закону[12]. Крім того, лібертарні консерватори вважають, що вільний ринок приносить суспільству соціальну стабільність[1]. Часто, лібертаріанські консерватори є християнами, що зумовило виникнення окремого напряму лібертарного консерватизму – християнського лібертаріанства[9]. Кандидат філофських наук Едуард Юрченко вважає основним джерелом лібертарного консерватизму Ганса-Германа Гоппе[2], що вважав, що кожен консерватор повинен бути лібертаріанцем, а кожен лібертаріанець повинен бути консерватором[15]. В той самий час, кандидат політичних наук Зоряна Оніпко зазначає, що погляди Гоппе різняться з поглядами інших лібертарних консерваторів[6]. Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
