Лізен Олександр Михайлович
![]() Олекса́ндр Миха́йлович Лі́зен (справжні ім'я й прізвище — Ісроел Лізенберґ, 1911, Гайдаки — 2000, Львів) — україномовний та їдишомовний письменник, член спілки письменників СРСР (1978), заслужений діяч культури України (1994). ЖиттєписНародився в 1911 році в селі Гайдаках (нині не існує, Волочиський район) Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. Юність пройшла у містечку Купіль (нині Волочиського району), брав активну участь, а згодом й керував юнацькою сіоністською організацією «ха-Шомер ха-Цаір». При кінці 1920-х років займався сіоністською діяльністю в Москві. 1929 року заарештований, протягом 1930—1933 років перебував в ув'язненні — у Челябінському політізоляторі, та 3 роки на засланні. Після звільнення проживав у Києві. Учасник другої світової війни, має бойові нагороди. По закінченні війни переїздить із Києва до Львова, 1951 року екстерном закінчив торгівельно-економічний інститут. Працював головним бухгалтером підприємств облпромради. 1988 року організував у Львові Товариство єврейської культури ім. Шолом-Алейхема. Писав українською, російською та їдишем нариси, оповідання, літературно-критичні статті. Дебютне оповідання українською мовою вийшло друком у журналі «Жовтень». На ідиш дебютував 1970 року оповіданнями на сторінках московського журналу «דנאלמייה שיטעוואס» («Радянська батьківщина»); згодом друкував есе, нариси, новели, романи і поеми. Переважно писав про долю мешканців єврейських містечок в Україні, життя у мирний та воєнний час, звичаї, побут, сподівання й тривоги простих людей-мешканців містечок — українців, євреїв, росіян, поляків. Помер у Львові, похований на Янівському цвинтарі. Серед робіт
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia