Лікіно-Дульово
Лі́кіно-Дульо́во (рос. Ликино-Дулёво) — місто обласного підпорядкування в Московській області, засноване у 1930 році, статус міста з 1937. Місто розташовано на краю Мещерської низовини, на Великому окружному залізничному кільці, за 98 кілометрів на північний схід від Москви, залізнична станція Дульово. ІсторіяНаприкінці 18 століття Лікіно було селом, Дульово перетворилося на пустку, де в 1832 році підприємець Матвій Кузнецов побудував порцеляновий завод, навколо якого і виросло селище. В 1870 році в Лікіно заснована мануфактура О. Ф. Смирнова, навколо виросло фабричне селище. 20 листопада з цих селищ утворено робітниче селище Лікіно-Дульово. 1 грудня 1937 року воно отримало статус міста. Назва села «Дульово» походить від некалендарного імені Дуля, «Лікіно» — від Ліка, зменшувальної форми імен Полікарп, Глікерія або іншого імені, яке містить елемент лік-[3][4]. СимволікаМісто Лікіно-Дульово має власну символіку — герб та прапор. Основою міського герба є символічне зображення містоутворюючих підприємств — Лікінського автобусного заводу, Дульовського порцелянового заводу, Лікінської мануфактури та Дульовського заводу фарб. Герб міста було затверджено 10 вересня 1997 року. Прапор міста затверджено 7 травня 1999 року.[5][6] ПромисловістьМісто Лікіно-Дульово є важливим центром економіки Московської області. Основними підприємствами міста ВАТ Лікінський автобусний завод (ЛіАЗ) який спеціалізується на складанні автобусів та тролейбусів, підприємство входить до складу автомобілебудівної групи ГАЗ. З 1959 року на заводі складали понад 260 тисяч автобусів. Окрім того в місті працює ЗАТ «Дульовська порцеляна», яке засновано у 1832 році та виготовляє порцеляново-фаянсовий посуд.[7] Населення
Освіта У місті розташовано вечірнє відділення Московської академії автомобільного та тракторного машинобудування. КультураУ Лікіно-Дульово працюють міський краєзнавчий музей та музей Дульовського порцелянового заводу. Пам'ятки історії та архітектуриУ міській забудові переважають переважають одноповерхові дерев'яні а також 5-9 поверхові будинки. Хоча місто не є багате пам'ятками архітектури, однак в районі Дульово збереглася церква Івана Богослова яка датується початком 20 століття та належить до неовізантійського стилю. Також у місті збереглося ряд об'єктів промислової забудови які мають статус пам'яток архітектури. Зокрема Палац культури порцелянового заводу у стилі конструктивізму (поч. 1930-х рр., арх. К. С. Мельников). Також статус пам'ятки має Лікінська прядильно-ткацька мануфактура яка є першим підприємством, яке було націоналізована за декретом Раднаркому підписаному В. І. Леніним. [9] РелігіяУ місті релігійну діяльність проводить Йоано-Богословська церква. Храм було освячено 8 травня 1887 року, а до 1917 року розпочато нову кам'яну будівлю церкви, однак завершити його так і не вдалось. Після того комуністична влада перебудувала храм на гуртожиток, потім там знаходився склад. Навесні 1991 року храм повернули православній громаді. У 1993 році почались роботи з його відновлення. У храмі знаходиться частка мощей свт. Тихона, Патріарха Московського та всія Русі а також інші Святині. [10][11] Також у Дульово діяла домова старообрядська церква яка належала власникам фабрики. 1908 року поруч з заводом була збудована велика старообрядська п'ятиглава церква Покрови Божої Матері, архітектор Н. А. Тютюнов, однак у 1930-50-х роках її знесли. КліматЛікіно-Дульово належить до зони помірно-континентального клімату з характерними вторгненнями арктичного та тропічного повітря. Для міста характерна холодна зима та помірне тепле літо. Середня максимальна температура найжаркішого місяця +24°С, найхолоднішого — 15°С. Середня багаторічна сума опадів рівна 560 мм. Число днів з опадами протягом року складає 162, середньомісячна швидкість вітру коливається від 1,6 до 2,7 м/с. [12] Видатні особи пов'язані з Лікіно-Дульово
Міста-партнериПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
.svg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
