Лімерик (поезія)
![]() Лі́мерик — жанр гумористичної поезії, що походить з Ірландії та Великої Британії. Це жартівливі епіграми на будь-яку тему, для яких характерні комічні або гротескні елементи, парономазії, каламбури, гра слів. Поетична формаЛімерик — це п'ятирядковий вірш, що має риму за схемою aabba, з тристопним анапестом у першому, другому і п'ятому версах та двостопним — у третьому й четвертому. Проте система римування може бути порушена, як і кількість стоп у віршованому рядку, оскільки головним у лімерику є розкута інтонаційно-синтаксична структура. ІсторіяІснує декілька версій походження жанру лімерик:[1].
Hickory, dickory, dock! Однак, тут варто розрізняти типову для лімерика форму та саму назву «лімерик». Вірші, які за формою відповідають лімерику, можна знайти вже у Шекспіра (застільна пісня в драмі «Отелло» або пісня Офелії в «Гамлеті»). Тоді як це поняття з'явилося в словниках приблизно в 1876 році, хоча вживалося й раніше. Термін «лімерик» використовувався у двох англомовних збірниках, а саме «Історія шістнадцяти дивовижних бабусь» (1820), «Випадки з життя та пригоди п'ятнадцяти джентльменів» (1822). Англійський поет ірландського походження Едвард Лір (Edward Lear) у збірці «Нісенітниця нісенітниць» (1846) широко використовував жанр лімерика в дещо зміненому вигляді; він об'єднав третій і четвертий верси в один з внутрішньою римою: Грав дудар на дуду без угаву… До жанру лімерика зверталися такі поети, як Альфред Теннісон, Алджернон Чарлз Свінберн, Редьярд Кіплінг, Роберт Льюїс Стівенсон, Льюїс Керрол, Венді Коуп, Марк Твен, Юліан Тувім, С. Баранчик, Анатолій Качан, Юрко Позаяк та ін. Роальд Дал у дитячій повісті «Матильда» про геніальну дівчинку також вдається до жанру лімерика. Героїня повісті Матильда у перший же день навчання в школі експромтом складає свій лімерик про вчительку[2]. Ми всі задаємо щоденні Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia