Каболки[джерело?] лінів називаються нитками, за їхнім числом визначають і товщину ліня: «лінь у 9 ниток» тощо.
Види лінів
З високоякісного прядива
Ма́рлінь (від нід. marlijn)[джерело?][3] — лінь з двох ниток;
Ю́зинь, ю́зень, заст. гю́зинг (від нід. huizing, ниж.-нім.hüsing, букв. «хатній виріб»)[джерело?][4] — лінь з трьох ниток;
Сте́клінь (від нід. steeklijn)[джерело?][5] — лінь з 6 ниток (трьох сталок по дві нитки кожна).
З прядива нижчого сорту
Шестерик — лінь у 6 ниток;
Дев'ятерик — лінь у 9 ниток;
Лінь у 12 ниток.
Лінями, витими зі стрендей (тобто кабельної роботи) були тільки диплотліні в 27 ниток. Ліні з борідки (прядив'яних пачосів) називаються борідковими або шкімушга́ром (від нід.schiemansgaren)[6]. Шкімушгар може бути в 2 нитки (двійник), 3 (трійник) та 6 (шестерик)[7]. Витий вручну лінь з 2-3 ниток (часто просмолений) називають шкі́мушкою.
Спеціальні ліні
Лаглінь — трос для голландського або патентованого лага;
Слаблінь — лінь для шнурування вітрила до реї (іноді і до щогли) на шлюпках.
Ліньок
Короткий лінь з вузлом на кінці називався «ліньком»[джерело?] і служив для покарання матросів на старому флоті. Покарання ліньками проводилося зазвичай на баку. Караний спускав сорочку і, заклавши руки за голову, ставав між двома боцманами, які по черзі, з розстановкою, били його між лопаток. Покарання ліньками на Російському імператорському флоті було скасовано лише в 1860-х роках[8].