Ліси нагір'їв Ньюфаундленду

Ліси нагір'їв Ньюфаундленду

Екозона	Неарктика
Біом	Бореальний ліс/Тайга
Статус збереження	відносно стабільний/відносно збережений
Назва WWF	NA0611
Межі	Східноканадські бореальні ліси
Площа, км²	16 375
Країни	Канада
Охороняється	8,5 %[1][2]
Розташування екорегіону (зеленим)

Ліси нагір'їв Ньюфаундленду (ідентифікатор WWF: NA0611) — неарктичний екорегіон тайги, розташований на сході Канади^[3].

Екорегіон лісів нагір'їв Ньюфаундленду охоплює гори Лонг-Рейндж^[en], які простягаються вздовж західного узбережжя острова Ньюфаундленд, і є найпівнічнішою частиною гірської системи Аппалачів. Висота цих гір становить переважно 300-700 м над рівнем моря, а найвищою вершиною регіону є гора Кабокс^[en] висотою 814 м. Основу стрімких, нерівних скель регіону складають докембрійські та палеозойські кристалічні породи.

В межах екорегіону переважає субарктичний клімат (Dfc за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується прохолодним літом та холодною, сніжною зимою. Середньорічна температура в екорегіоні становить 4 °C, середня літня температура коливається від 11,5 °C до 12 °C, а середня зимова температура — від -3,5 °C до -4 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 1000 до 1400 мм.

Рослинний покрив екорегіону представлений лісотундрою. У невисоких, розріджених бореальних лісах переважають чорні ялини (Picea mariana) та бальзамисті ялиці (Abies balsamea). Ліси перемежовуються ділянками тундри, основу якої складають невисокі чагарники багатолистої кальмії^[en] (Kalmia polifolia) та різноманітні мохи. На відкритих ділянках ростуть мішані чагарникові зарості, які включають вічнозелені та листяні кущі.

Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити лісового карибу^[en] (Rangifer tarandus caribou), ньюфаундлендського барибала^[en] (Ursus americanus hamiltoni), ньюфаундлендську лисицю (Vulpes vulpes deletrix), песця (Vulpes lagopus), ньюфаундлендську рись (Lynx canadensis subsolanus), ньюфаундлендську куницю^[en] (Martes americana atrata), американського горностая^[en] (Mustela richardsonii) та лучну полівку (Microtus pennsylvanicus). На берегах річок та озер поширені ньюфаундлендські бобри (Castor canadensis caecator), канадські видри (Lontra canadensis degener) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus obscurus). В горах регіону зустрічаються найпівденніші популяції арктичних зайців (Lepus arcticus) у світі. Раніше на Ньюфаундленді мешкали ньюфаундлендські вовки^[en] (Canis lupus beothucus), однак наразі вони повністю вимерли.

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити білу куріпку (Lagopus lagopus), тундрову куріпку (Lagopus muta), канадську казарку (Branta canadensis), віргінського пугача (Bubo virginianus), білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), ялинового дятла^[en] (Picoides dorsalis), канадську кукшу (Perisoreus canadensis), канадського волоочка (Troglodytes hiemalis), жовточеревого піві-малюка (Empidonax flaviventris), малого дрозда-короткодзьоба (Catharus minimus), канадську гаїчку (Poecile hudsonicus), білокрилого шишкаря (Loxia leucoptera), тайгового смеречника (Pinicola enucleator), світлобрового червоїда (Leiothlypis peregrina) та жовтогузого пісняра-лісовика (Setophaga coronata).

Близько 8,5 % площі екорегіону є заповідними територіями. Загалом близько 80-90 % території екорегіону є відносно незайманими. Природоохоронні території включають: Національний парк Ґрос-Морн, Провінційний парк Барашуа-Понд^[en] та Екологічний заповідник короля Георга IV^[de].

• «Newfoundland Highland forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.