М'язова атрофія
М'язова атрофія — синдром, при якому потерпає м'язова система людини, що призводить до слабкості, стоншування і зменшення розмірів м'язових волокон[1] та обсягу м'язової тканини[2], в окремих випадках аж до повного її зникнення, що призводить до часткового або повного паралічу. Атрофія м'язів виникає в результаті захворювання на деякі тяжкі хвороби, включаючи рак, СНІД, застійну серцеву недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень, ниркову недостатність, тяжкі опіки тощо. Голодування з часом призводить до атрофії м'язів. Деякі захворювання нервової системи супроводжуються м'язовою атрофією як ведучими клінічним синдромом (хвороба Дежеріна — Сотта, атрофія Арана — Дюшена, атрофія Шарко — Марі тощо). Причини
Патофізіологія![]() Ранньою ознакою розвитку хвороби є гомогенізація м'язового волокна й утворення вакуолей[1] в результаті порушення колоїдної структури та зміни водного обміну м'язової тканини. Кількість м'язових волокон в м'язі поступово зменшується і замінюється сполучною і жировою тканиною, утворюючи псевдогіпертрофії. У кінцевій стадії в ряді м'язів розвивається склеротичний процес, що приводить до розвитку ретракцій і контрактур.[5] Маркером м'язової атрофії є білки убіквітинлігази TRIM63 та FBXO32[6]. Первинна атрофіяБезпосереднє ураження лише м'язової тканини. Може бути обумовлюватися спадковістю, травмами, ударами, фізичним перенапруженням. Хворий швидко стомлюється, тонус мускулатури постійно падає, іноді відзначаються мимовільні посмикування кінцівок[3], що свідчить про пошкодження рухових нейронів. Вторинна атрофіяРозвивається при ураженні клітин передніх рогів спинного мозку, корінців або периферичних нервів. Невральна міотрофія (атрофія Шарко — Марі)Це деформацією стоп і гомілок. У хворих порушується хода, наприклад, коли при ходьбі людина високо підносить коліна. З часом рефлекси стоп повністю згасають, і хвороба поширюється на інші кінцівки[3]. Прогресуюча атрофія Вердніга-ГофманнаХарактеризується тяжким перебігом захворювання, яке найчастіше починається в ще ранньому дитинстві. Супроводжується фібрилярними посмикуваннями[7], різким зниженням м'язового тонусу, втратою сухожильних рефлексів. Атрофія Арана—ДюшенаЗустрічається лише у дорослих. Починається в дистальних відділах рук: атрофуються міжкісткові м'язи, м'язи піднесення мізинця і великого пальця. Сухожильні рефлекси зникають, але чутливість зберігається. Рука набуває характерного вигляду «мавпячої кисті». Процес атрофії прогресує, поширюючись спочатку на м'язи шиї, а потім і тулуба.[1] ЛікуванняМедикаментозне[3]
Застосовують також переливання крові (150—200 мл), електролікування та масаж. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia