Маастрихтський ярус

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Палеоген, P	Палеоцен, P₁	Данський, P₁d	молодше
Крейда, K	Верхня/Пізня, K₂	Маастрихтський, K₂m	66,0	72,1
		Кампанський, K₂km	72,1	83,6
		Сантонський, K₂s	83,6	86,3
		Коньякський, K₂k	86,3	89,8
		Туронський, K₂t	89,8	93,9
		Сеноманський, K₂c	93,9	100,5
	Нижня/Рання, K₁	Альбський, K₁alb	100,5	~113,0
		Аптський, K₁apt	~113,0	~125,0
		Баремський, K₁br	~125,0	~129,4
		Готерівський, K₁g	~129,4	~132,9
		Валанжинський, K₁v	~132,9	~139,8
		Беріаський, K₁b	~139,8	~145,0
Юра, J	Верхня/Пізня, J₃	Титонський, J₃tt	древніше
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік^[1].
п о р

Маастрихтський вік і ярус або маастрихт (англ. Maastrichtian, від назви міста Маастрихт, Нідерланди) — стратиграфічний підрозділ, верхній і останній ярус верхнього відділу крейдової системи мезозойської ератеми.

Відклади маастрихтського ярусу підстеляються породами кампанського ярусу крейди, перекриваються відкладами данського ярусу палеогенової системи кайнозойської ератеми.

Охоплює час від 72,1 ±0,2 до 66,0 млн років тому^[2].

Палеонтологія

Динозаври залишалися домінівними великими наземними тваринами протягом усього маастрихту. Також вже існували ссавці з подібною до сучасних ссавців внутрішньою будовою. Як амоніти, так і птерозаври зазнали серйозного занепаду протягом маастрихту^[3]^{:238, 239}.

Декілька архаїчних клад птахів, таких як енанціорнісові, іхтіорнісові та гесперорнісоподібні, вижили до кінця маастрихту, але зникли за часів крейдово-палеогенового вимирання^[4].

Птерозаври

Традиційно вважалося, що в фауні птерозаврів маастрихтського періоду домінували аждархіди, а інші групи птерозаврів вимерли раніше. Однак останні знахідки свідчать про досить різноманітний видовий склад птерозаврів: принаймні шість ніктозаврів (Nyctosaurus lamegoi) датуються цим періодом, як і кілька птеранодонтидів та Navajodactylus, попередньо віднесений до аждархідів^[5]^[6]. Це може свідчити про більшу різноманітність птерозаврів кінця крейдяного періоду, ніж передбачалося раніше^[7]^[8].

Флора

Еволюційна радіація покритонасінних (квітучих рослин) досягла свого піка в маастрихтському періоді. Від 50 % до 80 % усіх родів наземних рослин були покритонасінними, хоча голонасінні та папороті все ще займали більшу частину поверхні суші^[3]^:238.

Примітки

↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
↑ Міжнародна хроностратиграфічна діаграма (версія за травень 2021) [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії зі стратиграфії
↑ ^а ^б Torsvik, Trond H.; Cocks, L. Robin M. (2017). Earth History and Palaeogeography (англ.) (вид. перше). Cambridge University Press. doi:10.1017/9781316225523. ISBN 978-1-316-22552-3.
↑ Longrich, Nicholas R.; Tokaryk, Tim; Field, Daniel J. (2011). Mass extinction of birds at the Cretaceous–Paleogene (K–Pg) boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 108 (37): 15253—15257. doi:10.1073/pnas.1110395108. ISSN 0027-8424. PMC 3174646.
↑ Witton, Mark P. (2013). Pterosaurs: Natural History, Evolution, Anatomy (англ.). Princeton: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-15061-1.
↑ Barrett, Paul; Butler, Richard; Edwards, Nicholas; Milner, Andrew R. (2008). Pterosaur distribution in time and space: An atlas (PDF). Zitteliana Reihe B: Abhandlungen der Bayerischen Staatssammlung für Paläontologie und Geologie (англ.). 28: 61—107.
↑ Agnolin, Federico L.; Varricchio, David (2012). Systematic reinterpretation of Piksi barbarulna Varricchio, 2002 from the Two Medicine Formation (Upper Cretaceous) of Western USA (Montana) as a pterosaur rather than a bird. Geodiversitas (англ.). 34 (4): 883—894. doi:10.5252/g2012n4a10. ISSN 1280-9659.
↑ Longrich, Nicholas R.; Martill, David M.; Andres, Brian (2018). Penny, David (ред.). Late Maastrichtian pterosaurs from North Africa and mass extinction of Pterosauria at the Cretaceous-Paleogene boundary. PLOS Biology (англ.). 16 (3): e2001663. doi:10.1371/journal.pbio.2001663. ISSN 1545-7885. PMC 5849296.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маастрихтський ярус
Маастрихтський ярус в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
(англ.) Міжнародна хроностратиграфічна діаграма [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії зі стратиграфії.

←

Крейда
Рання	Пізня
Беріас \| Валанжин \| Готерів \| Барем \| Апт \| Альб	Сеноман \| Турон \| Коньяк \| Сантон \| Кампан \| Маастрихт