Магарук Ярослава Михайлівна

Магарук Ярослава Михайлівна
Магарук Ярослава Михайлівна
При народженні	Магарук Ярослава Михайлівна
Народження	1937; Івано-Франківська область
Національність	українка
Країна	СРСР → Україна
Жанр	вишивка, килимарство, створення одягу
Навчання	у власній родині (1949)
Діяльність	художниця
Напрямок	народне мистецтво, символізм
Роки творчості	1950—2010
Твори	рушники, килими, одяг

Магарук Ярослава Михайлівна(1937 р.н.) — маріупольська майстриня вишивки. Народний майстер України.

Життєпис

Народилась на Івано-Франківщині. Родина була працьовита і побожна. Малу Ярославу змалку навчали молотися та вишивати. Першою вчителькою була бабця Марія. Відомо фото, де дівчинка дошкільного віку стоїть у вишитій нею одежині.

У двадцять чотири роки за власні твори отримала знання Майстра традиційного вишивання СРСР^[1] Власну роботу пов'язала із створенням одягу, працювала в Маріуполі в галузі індивідуального пошиву.

Вишивання не покидала ніколи. Рушники її роботи — індивідуальні, незважаючи на традиційність техніки. На сорочку-вишиванку чи рушник витрачає тиждень, на скатертину — місяць або більше, якщо хворіє. Хвороби забуває під час копіткої праці.

Твори Ярослави Магарук та інших майстринь клубу «Ярослава» представляли ремесло маріупольських ткачів та вишивальниць у селі Пирогово (Київ, Музею народної архітектури та побуту України) на виставці-святі «Країна мрій», на виставці в Українському Домі 2004 року^[2].

Взагалі, твори Ярослави Магарук брали участь у сорока (40) різних виставках в Україні і за кордонами. Зазвичай власними творами не торгує, але іноді бере замовлення.

Серед учениць Ярослави Магарук декілька лауреаток з Маріуполя, що виробились у окремих майстринь. Серед них — Лаптєва Любов Андріївна, Музикант Віра Сергіївна, Іванова Євгенія Сергіївна^[2].

«Відвідай ув'язненого»

Працьовита і побожна, Ярослава Магарук дарує власні твори церквам. Реально виконує заповідь «Відвідай ув'язненого». Раз на тиждень вона відвідувала жіночу виправну колонію в Маріуполі, де передавала жінкам секрети майстерності і надію.

Твори майстрині давно розійшлися світом, їх зберігають в домівках українських діаспор у Бельгії, Німеччині, Австралії, Канаді, Греції, Латвії, Казахстані, у США, в Японії^[1]

Назви окремих рушників майстрині

«Пісня»^[2]
«Небо»
«Карпати»
Весільний рушник
«Берегиня-осінь»
«Весна прокинулась»^[2]

Джерела і посилання

газета «Маріупольское время», 15 октября 2009 г.
http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ ^а ^б газета «Маріупольское время», 15 октября 2009 г.
↑ ^а ^б ^в ^г Архівована копія. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)