Мажейкяйський район
Мажейкяйський район (лит. Mažeikių rajono savivaldybė) — муніципалітет районного рівня на північному заході Литви, що знаходиться у Тельшяйському повіті. Адміністративний центр — місто Мажейкяй. ГеографіяБільша частина району лежить у долині річки Вента. На заході району заходить Куршська височина (до 123 м над рівнем моря), на південному сході — Жемайтійське плато (найвища точка району, 147 м над рівнем моря). Середня температура січня -4,5 °C, липня — 16,5 °С. Річний рівень опадів від 630 до 740 мм. Через район протікає річка Вента з притоками. Найважливіші мінеральні ресурси — гравій, пісок, торф. Адміністративний поділ та населені пункти![]() Район включає 9 староств:
Район містить 3 міста — Мажейкяй, Сяда и Векшняй; 5 містечок — Лайжува, Лецкава, Пикяляй, Тиркшляй та Жидикай; 191 село. Чисельність населення найбільших поселень (2001):
НаселенняЗгідно з переписом 2011 року в районі мешкало 57 433 особи[2]. Міське населення становило 66,4 %. Етнічний склад:
Релігійний склад:
ЕкономікаПромисловістьЧастка району в промисловому виробництві Литви становить 21,6 %. Найбільше і найважливіше підприємство — нафтопереробний завод (компанія «Mazeikiu Nafta»). Є підприємства з обробки металу, виробництва кондитерських виробів, продуктів харчування, меблів, медичного та технічного кисню, будівельні компанії. Промислові підприємства, в основному, зосереджені у місті Мажейкяй. Сільське господарствоСільськогосподарські землі займають 60,4 % району, з яких 91,6 % орних земель, 7,1 % — луки і природні пасовища, 1,3 % — фруктові сади і плантації ягідних культур. 54,8 % врожаю займають зернові культури, 28,4 % — багаторічні трави, 3,1 % — картопля. Район вирощує 1,9 % литовського зерна, 1,8 % картоплі, 1,4 % — овочів відкритого ґрунту. Частка району Литва в тваринництві склала 1,6 %, у виробництві молока 1,7 %. Розводять 1,9 % литовського поголів'я корів, 1,2 % свиней, 1,2 % овець і кіз, 1,0 % коней.
ТранспортЧерез район прохдить залізнична лінія Вільнюс — Лієпая (Латвія). Є аеропорт «Шеркшненяй». Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia