Мазніченко Вадим Олександрович

Мазніченко Вадим Олександрович
Мазніченко Вадим Олександрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	1985; Очаків
Alma Mater	Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	14-й окремий мотопіхотний батальйон «Черкаси»
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»

Вади́м Олекса́ндрович Мазніче́нко (* 1985) — солдат Збройних сил України; учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.

З життєпису

Народився 1985 року. Працював у Броварах, встановлював металоконструкції. Проходив строкову службу в Миколаєві в 79-й аеромобільній бригаді повітряно-десантних військ.

З початком війни в 2014 році — гранатометником у 14-му батальйоні; вирушили спершу в Одесу — бо там очікувався наступ російських військ. Потім відправили у Волноваху, звідти в Старогнатівку. Під час важкого мінометного обстрілу втратив руку і ногу 30 вересня 2014-го.

Опісля Вадима довезли в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова, звідти — в 411-й центральний військовий одеський госпіталь. Майже тиждень був непритомний, Вадим прийшов до тями в одеському госпіталі. Реабілітувався 11 місяців у США.^[1]

Активно займався спортом і далі, став призером міжнародних і всеукраїнських змагань. Випускник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, бакалавр з права; планує здобути ступінь магістра.

Виборов першу медаль України на Іграх Нескорених у Дюссельдорфі — штовхання ядра; бронзова нагорода в категорії IF5. Наступною була золота нагорода.^[2]

Готуватися допомагала дружина Яна. Має хобі — ремонт автомобілів.

Нагороди і вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

20 липня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня^[3]
почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України