Майборський Володимир Петрович
Володимир Петрович Майборський (1 жовтня 1911, с. Зіньки, Перерослівська волость, Острозький повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 7 січня 1987, с. Зіньки, Шепетівський район, Хмельницька область[1]) — Герой Радянського Союзу[2], кулеметник 7-го полку 24-ї стрілецької Залізної дивізії, старшина запасу, почесний громадянин міста Коломиї[3]. БіографіяНародився у селі Зіньки, Перерослівської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині — Шепетівського району, Хмельницької області, Україна). Після закінчення сільської школи працював у колгоспі, потім вантажником Херсонського річкового порту. В боях з червня 1941 року на Чорноморському флоті, 1-му Українському фронті. В боях на Прикарпатті біля села Черемхів Івано-Франківської області 13 липня 1944 року повторив подвиг Олександра Панкратова[4] — Олександра Матросова[5], за що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року кулеметнику 7-го полку 24-ї стрілецької Залізної дивізії рядовому Майборському Володимиру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За щасливої випадковості і завдяки надзвичайно міцній статурі Володимир Майборський вижив і вилікувався від страшних поранень, тільки лікарям довелося ампутувати ногу. Демобілізувався із армії у військовому званні старшина. У післявоєнні роки Володимир Петрович працював у колгоспі, був головою сільської Ради. Помер легендарний ветеран 7 січня 1987 року. Похований у рідному селі Зіньки[6]. НагородиВолодимир Петрович був нагороджений:
Пам'ять
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia