Макрофотографія Ма́крофотогра́фія (від лат. macro- — «велико-», від грец. μακρός — «довгий») — один з напрямків фотографії, де дрібні об'єкти зображаються у великому масштабі. Зазвичай макрофотографіями вважаються зображення об'єктів, виконані в масштабі від 1:1 до 10:1. ВизначенняТермін «макрофотографія» запропонував Вільям Генрі Волмслі в 1899 році для фото зі збільшенням у менше за 10 разів, щоб відділити їх від мікрофотографії[1]. Класичні поняття фотографії часто відштовхуються від зображень, які показують об'єкт у масштабі від реального розміру (life-size, 1:1), до збільшеного вдесятеро[2]. Для цифрових фотокамер це зазвичай трактується як вимога, що об'єкт повинен заповнювати кадр і бути такого ж розміру, як сенсор фотокамери, або меншим[3]. Техніка зйомки Створення макрофотографій вважається порівняно складним через необхідність врахування детальних характеристик об'єктива, обирання правильного ракурсу та напрямку світла[2]. Для макрофотографії часто застосовуються спеціальні макрооб'єктиви з малою фокусною відстанню та фактором збільшення від 0,5x до 5x[4], та фокусною відстанню близько 180—200 мм. Сучасні дзеркальні та бездзеркальні фотокамери, як правило, однаково придатні для макрофотографії[3]. Оптимальною робочою відстанню (тобто, від об'єкта до передньої лінзи об'єктива) для створення макрофотографій вважається 15 см. Але для зйомок таких об'єктів, як тварини, може знадобитися робоча відстань удвічі більша[3]. Суттєвою проблемою макрофотографії є те, що при масштабі 1:1 глибина різкості може бути настільки малою, що сам об'єкт зйомки розмивається. Наприклад, голова і лапки мухи не будуть однаково чіткими. Оптимальними є апертури діафрагми f/11, f/16 та менші. Також важлива мала витримка, щоб уникнути розмивання об'єкта від руху[3].
ГалереяДив. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
