Максимова Світлана Борисівна

Максимова Світлана Борисівна
Народження	8 лютого 1958(1958-02-08) (67 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Навчання	Літературний інститут імені Горького
Діяльність	письменниця, поетеса, художниця, музикантка
Роки творчості	1988 — тепер. час
Сайт	zvuk-sveta.narod.ru

Світлана Борисівна Максимова (нар.. 8 лютого 1958, Харків) — російська поетеса, письменниця, художниця українського походження, музикантка-виконавиця на австралійській трубі діджеріду. Засновниця і керівниця музично-поетичної групи «Этномиф».

Світлана Максимова народилася в Харкові. В 4 роки сім'я переїхала до міста Макіївка Донецької області. Там Світлана закінчила школу і деякий час навчалася на філологічному факультеті Донецького університету. Займалася творчістю для дітей і з дітьми: студії, ляльковий театр. Потім, поїхавши до Москви, вступила до Літературного інституту імені Горького, на семінар Євгена Винокурова. Закінчила інститут у 1987 році, а через рік випустила першу поетичну книгу — «Вільному — воля».

На початку 1990-х років Світлана Максимова прийшла до театральної майстерні Бориса Юхананова. Продовжувала писати, а в 1996 році на кілька місяців опинилася у Венесуелі, де записала мемуари російської емігрантської родини першої хвилі. Там же почала роботу над романом «Венесуельські хроніки або дивні казки маленької Венеції», перша книга якого побачила світ у журналі «Дружба народів» № 10-11 за 2003 рік.

Повернувшись з Південної Америки, Світлана несподівано для себе виявила, що стала володарем премії імені Сергія Єсеніна за 1996 рік, що дозволило видати лауреатську поетичну збірку «Голубичні сни». З того часу у Світлани Максимової вийшло ще кілька літературних збірок (вірші, проза, казки тощо) в оригінальному авторському художньому оформленні.

Крім іншого, захоплюється грою на австралійській трубі діджеріду.

• Вольному воля. (Новинки «Современника») М.: Современник, 1988. С. 76 . ISBN 5-270-00191-8
• Рожденные сфинксами. Стихи и графика. (Театр поэтических мистерий) М., СПб.: ИИФ «Дайджест-пресс», 1994. С. 120. ISBN 5-88532-008-X
• Тайное настоящее. Дайджест-Пресс Лтд, 2002. С. 110. ISBN 5-88532-011-X
• Царица радости. М.: Центральный изд. дом, 2008. С. 270. ISBN 978-5-902574-12-5

• Особистий сайт [Архівовано 6 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Профіль [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на bards.ru
• Публікації [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] в журналах «Жовтень» і «Дружба народів» / Журнальний зал
• Світлана Максимова та діджеріду [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] на YouTube
• Олександр Карпенко Зінзівер № 12 (68), 2014. [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.] Портрети поетів. Містика Світлани Максимової [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Світлана Максимова в альманасі «45-я паралель» [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Світлана Максимова в «Журнальному залі» [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Світлана Максимова на сайті Вірші.ру [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Цикл віршів Світлани Максимової про Україну «Преображення болю» [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Світлана Максимова в авторської телепередачі [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.] Олександра Карпенка «Книги і люди» Діалог-ТБ. Випуск 17

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.