Малицький Ігор Федорович

Малицький Ігор Федорович
Малицький Ігор Федорович
Народився	12 лютого 1925; Харків
Помер	23 листопада 2021 (96 років); Харків
Країна	СРСР; Україна
Національність	українець
Діяльність	педагог
Alma mater	Українська інженерно-педагогічна академія
Галузь	машинобудування
Заклад	Українська інженерно-педагогічна академія
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди
	Медаль «Ветеран праці»
Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»

Малицький Ігор Федорович (допустимий варіант прізвища Маліцький) (12 лютого 1925, Харків – 23 листопада 2021, Харків) — вчений у галузі технології та складальних процесів у машинобудуванні, завідувач кафедри технології машинобудування (з 1979 по 1989 р.)^[1] Української інженерно-педагогічної академії.

Ігор Малицький – колишній в'язень нацистських концтаборів, заступник голови та голова Харківської обласної ради борців антинацистського опору та колишніх в'язнів нацистських концтаборів. Брав активну участь у вихованні молоді.

Сім'я

Народився у Харкові, в сім'ї службовців. Батько — Малицький Федір Григорович (1900–1943), командир Червоної армії, партпрацівник, репресований у 1938, реабілітований в 1980 р. Мати — Малицька Єфросинія Іванівна (1892–1948).

Дружина — Малицька (Пархоменко) Надія Дмитрівна (1929–2000). Син Малицький Юрій Ігорович (1952–2012). Дочка Абуєва (Малицька) Ольга Ігорівна (1958). Має трьох онучок (Ванда, Анастасія, Аліса) та онука (Артем), а також чотирьох правнуків (Маруан, Аліна, Федір, Тимофій).

Освіта

Середня школа № 30 м Харкова (1933–1941), закінчив 8 класів. Після демобілізації – вечірня школа.

Харківський гірничий інститут, машинобудівний факультет, спеціальність гірська електромеханіка, інженер-електромеханік, з відзнакою (1951–1956).

Кандидат технічних наук (1965).

Доцент (1969).

Володів німецькою мовою.

Професійна діяльність

Начальник рудоремонтних майстерень «Дмитровуглестроя» в Олександрії (1956–1957). Завідувач лабораторією кафедри технології гірничого машинобудування гірничого інституту (1957–1964). Очна аспірантура (1961–1964).

Український заочний політехнічний інститут (1964-теперішній час) на посаді старшого викладача, доцента, завідувача кафедри, професора. Завідувач кафедри технології машинобудування (01.09.1979-30.10.1989). Науковий керівник підготовки аспірантів з 1986.

Був начальником спортивно-оздоровчого табору «Буймеровскій».

Активно брав участь у виконанні госпдоговірної наукової тематики із збирання та розбирання з'єднань з натягом тепловим методом. Керував розробкою, виготовленням і впровадженням у виробництво складальних автоматів, напівавтоматів і автоматичних ліній на підприємствах СРСР і зарубіжжя. Загальна кількість впроваджень – 98.

Опублікував більше ста наукових праць та понад 80 навчальних посібників, автор 15 авторських свідоцтв і патентів. Підготував шість кандидатів технічних наук.

Антинацистська діяльність

У 1943 році був забраний німецькими окупантами для відправки до Німеччини. Втік на території Чехословаччини, але потім заарештований. Відправлений у в'язницю міста Кладно.

Далі Ігоря Малицького переводили у різні концтабори – концтабір Терезін до травня 1944 року, концтабір Аушвіц до серпня 1944 року, концтабір Маутгаузен (до грудня 1944 року), його філія – «Лінц 3». На початку травня 1945 взяв участь у повстанні і з групою в'язнів пішов назустріч Червоній армії.

Служба в Червоної армії в артилерії (05.1945 — 06.1950) спочатку в Австрії, а з 1946 року у Німеччині — 273-й гвардійський гаубичний полк 2-ї танкової армії. Закінчив строкову службу старшим сержантом. В даний час капітан.

З 1963 р. заступник голови та голова Харківської обласної ради борців антифашистського опору, колишніх в'язнів фашистських концтаборів.

Нагороди

Тричі був учасником виставки Виставки досягнень народного господарства СРСР, в 1964 р. був удостоєний бронзової медалі Виставки досягнень народного господарства УРСР і відзначений наказом міністра Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР.

Грамота Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1983). Грамоти Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1985, 1989).

Медаль «Ветеран праці» (1984).

Знак «Відмінник освіти України». Диплом «Вища школа. Найкращі імена».

Неодноразово грамоти Харківської обласної ради за вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, військово-патріотичного виховання молоді, відданість справі, активну життєву позицію.

Орден За Заслуги II ступеня (2015).

Почесний громадянин міста Харкова (2017)^[2].

Цікаві факти

Ігор Малицький був найстарішим діючим викладачем Української інженерно-педагогічної академії.
Освоїв персональний комп'ютер після 80-ти років і сам верстав свої навчальні посібники. Вважається, що був більш кваліфікованим користувачем ПК, ніж середньостатистичний студент.
У 2017 році підтримав гуманістичну ініціативу UAnimals та закликав Президента України Петра Порошенка заборонити експлуатацію тварин в цирках і дельфінаріях^[3].
У 2018 році публічно підтримав ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.^[4]
Мав власну сторінку на Facebook

Публікації

Малицький І. Ф. Технологія машинобудування: навч. посібник для машинобуд. спец.. — Укр. інж.-пед. акад. — Х.: Точка, 2011. — 153 с.
Малицький І. Ф. [та ін.] Технологія машинобудування: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів напряму підготовки «Професійна освіта». Ч. 1: Основи технології та технологічних процесів механообробки. — Укр. інж.-пед. акад., Каф. інтегрованих технологій в машинобудуванні та зварювального виробництва.. — Х.: НТМТ, 2013. — 204 с.
Малицький І. Ф. [та ін.] Технологія машинобудування: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів напряму підготовки «Професійна освіта». Ч. 2: Основні технологічні процеси виготовлення апаратів та машин хімічних і нафтогазових виробництв. — Укр. інж.-пед. акад., Каф. інтегрованих технологій в машинобудуванні та зварювального виробництва. — Х.: НТМТ, 2013. — 230 с.
Малицкий И. Ф. Тернистый путь. Мы победили смерть. Воспоминания харьковчан — бывших узников фашистских концлагерей. — Харьк. нац. ун-т им. В. Н. Каразина, Харьк. обл. совет борцов антифашистского сопротивления, 2005. — 95-107 с.