Малишенко Тарас Сергійович
Тара́с Сергі́йович Малише́нко (нар. 20 травня 1984, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. ЖиттєписТарас Малишенко народився в місті Першотравенськ Дніпропетровської області. 2001 року закінчив загальноосвітню школу № 1 міста Першотравенська, а 2002 року — професійно-технічне училище № 40, де здобув професію «Машиніст електровоза підземний». Працював машиністом гірничо-виймальних машин дільниці підготовчих робіт № 2 ДТЕК ШУ «Першотравенське», на шахті «Ювілейна». Займався важкою атлетикою. Захоплювався технікою, ремонтом машин[1]. У зв'язку з російською збройною агресією проти України 25 березня 2014 року мобілізований на захист Батьківщини, брав участь у бойових діях на Сході України. Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, селище [[Зарічне (Самарський район)|Зарічне (до 2024 року — Гвардійське), Дніпропетровська область. Обставини загибелі13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство. 14 червня, о 0:40, перший літак (бортовий № 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту. Другий Іл-76 МД (бортовий № 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Через майже понад 40 діб десантників було поховано: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. Похований на міському кладовищі Шахтарського. Вдома залишились батьки, вагітна дружина та 4-річний син, через три місяці народилась друга дитина. Нагороди та відзнаки
Вшанування пам'яті
Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia