Манжетне ущільненняA: Вал B: Корпусна деталь C: Середовище з вищим тиском D: Середовище з нижчим тиском 1: Металеве армування манжети 2: Защільнювальна поверхня 3: Браслетна пружина 4: Пилоочисник (не обов'язково) ![]() Манже́тне ущі́льнення (манжетний защільнювач[1]) — рухомий защільнювач контактного типу, основним елементом (защільником[1]) якого є еластомерна манжета, котра встановлена у корпусі (або на валу), защільнювальна поверхня якої притиснута тиском середовища, що защільнюється, або пружними силами матеріалу манжети чи браслетною пружиною до гладкої циліндричної (або плоскої) поверхні вала (або корпуса). Класифікація манжетних защільнювачівЗа використанням манжетні защільнювачі поділяються на:
Защільнювачі валівМанжетні защільники за ГОСТ 8752-79[2] та ГОСТ 6678-72[3] з натискною пружиною при перепадах тиску 0,05…0,15 МПа є найпоширенішим методом герметизування валів через простоту конструкції, малі вартість та габарити, високі показники герметичності та стійкість до агресивних середовищ. Можливості манжетних защільнювачів обмежуються характеристиками матеріалу манжети. У першу чергу мають значення: прискорене старіння при високій температурі, втрата еластичності при низькій температурі та окрихчення при великих швидкостях ковзання у зоні контакту. Звідси витікають високі вимоги до точності та шорсткості защільнювальної поверхні вала, а також, темепературного діапазону роботи защільника. Манжетні защільнювачі валів добре себе зарекомендували за наступних умов експлуатації:
Защільнювачі поршня і штокаУмови роботи манжетних защільників гідроциліндрів наступні:
Для защільнення використовують манжети наступних видів: У пневмоприводахУмови роботи манжетних защільників у пнемоциліндрах:
У пневмоприводах використовують манжети за ГОСТ 6678-72[7] Очисники бруду (пилоочисники)Брудознімачі для штоків і пневмоциліндрів за ГОСТ 24811-81[8] призначені для захисту контактних поверхонь защільнювача від бруду і пилу. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia