Манометрія стравоходу

Манометрія стравоходу (синонім езофагоманометрія) — метод функціонального дослідження стравоходу, яке дозволяє оцінити скоротливу активність стравоходу, скоординованість його перистальтики з роботою нижнього (кардіального) і верхнього (глотково-стравохідного) сфінктера.

Манометрія стравоходу використовується як діагностична процедура при хворобах стравоходу, виконується за допомогою багатоканального водно-перфузійного катетера, який вимірює тиск всередині просвіту стравоходу.

У просвіт стравоходу катетери вводяться перорально (через рот) або трансназально (через ніс). Для реєстрації та обробки виміряних результатів може використовуватися один з приладів: стаціонарна манометрична система «Поліграф-ВД» фірми Медтронік (США) або гастроманограф «Гастроскан-Д» російського підприємства «Істок-Система»^[ru].^[1]

Манометрія стравоходу виконується при підозрах на розлади моторики та перистальтики стравоходу, такі як ахалазії кардії, дифузний спазм стравоходу, стравохід-лускунчик, гіпертонус нижнього стравохідного сфінктера. Манометрія стравоходу проводиться у пацієнтів з симптомами, які вказують на їх зв'язок з патологією стравоходу, такими як диспепсія, дисфагія, одінофагія, некоронарний больовий синдром в грудях. Крім того, манометричне дослідження показане пацієнтам перед проведенням антирефлюксних операцій і для оцінки залученості стравоходу в системні захворювання, такі як хронічна ідіопатична псевдообструкція, системна склеродермія.

Принцип роботи водно-перфузійного катетера полягає в тому, що в ньому є капіляри, які відкриваються в певних точках на поверхні катетера (порти). Кожен капіляр з'єднаний із зовнішнім датчиком тиску і водяною помпою, яка подає всередину капіляра воду зі швидкістю 0,5 мл/хв. Зміна тиску в районі порту капіляра через стовп води передається на датчик тиску і далі в реєструючий пристрій для графічного відображення. Найбільш часто використовується катетер з чотирма або вісьмома капілярами.

• Езофаго-рН-моніторинг
• Імпеданс-рН-моніторинг
• Аноректальна манометрія

• Stendal, Charlotte (1997). Practical guide to gastrointestinal function testing. Oxford: Blackwell Science. ISBN 0-632-04918-9. [1] [Архівовано 11 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Бордин Д. С., Валитова Э. Р. Методика проведения и клиническое значение манометрии пищевода / Под ред. д.м.н., проф. Л. Б. Лазебника. — М.: ИД «МЕДПРАКТИКА-М», 2009, — 24 с. ISBN 978-5-98803-172-7. (рос.)

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.