Мануель Феррейра
Мануель «Ноло» Феррейра (ісп. Manuel "Nolo" Ferreira, 22 жовтня 1905, Тренке Лаукен — 29 липня 1983, Барселона) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав за клуби «Естудьянтес» та «Рівер Плейт», а також національну збірну Аргентини. У складі збірної — дворазовий володар Кубка Америки, а також срібний призер Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі та першого чемпіонату світу з футболу 1930 року, на якому він був капітаном збірної Аргентини. Клубна кар'єраРозпочав кар'єру в клубі його рідного міста Тренке Лаукен. У 1924 році перейшов в «Естудьянтес», на що його спонукали брати Хорхе, Сауль і Рікардо Каландра, партнери по команді, які бачили футбольний талант Феррейри. Свій дебютний матч Феррейра зіграв з клубом «Спортіво Альмагро», проте не показав високого рівня гри; йому, однак, довіряли, і незабаром він став одним з найкращих гравців клубу, склавши разом із Алехандро Скопеллі, Альберто Сосаєю, Мігелем Анхелем Лаурі і Енріке Гуайтою знамениту лінію нападу клубу, цих п'ятьох форвардів прозвали «Професорами» (ісп. Los Profesores)[2][3].  Протягом 1933—1934 років захищав кольори команди клубу «Рівер Плейт», але завершив професійну ігрову кар'єру у рідному клубі «Естудьянтес» в 1936 році, отримавши важку травму меніска[4]. Всього за «студентів» в професійному футболі Феррейра провів 90 матчів і забив 26 голів. Виступи за збірну1927 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини, зігравши того року на чемпіонаті Південної Америки 1927 року у Перу і здобувши того року титул континентального чемпіона. При цьому гол Феррейри на 50-ій секунді матчу проти Перу (5:1) в чемпіонському матчі став найшвидшим в історії турніру[5][6]. Він був капітаном команди, яка наступного року виграла срібні медалі на Олімпіаді 1928 року в Амстердамі і срібло першого чемпіонату світу 1930 року в Уругваї. Між цими турнірами Феррейра з командою вдруге виграв континентальну першість, цього разу домашній турнір 1929 року, за результатами якого з трьома голами у трьох матчах був визнаний найкращим гравцем турніру. На чемпіонат світу 1934 року Феррейра не поїхав, оскільки місце було зайнято Бернабе Феррейрою, а бути запасним гравцем Мануель не хотів. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 21 матч, забивши 11 голів. Подальше життяПісля завершення кар'єри гравця, Феррейра працював нотаріусом, був тренером, а також працював радіокоментатором і журналістом аргентинських газет Clarín і El Día. Помер 29 липня 1983 року на 78-му році від раку у лікарні Барселони, де проживали його діти. Як данина і на знак визнання його спортивної кар'єри, з 1991 року вулиця в місті Буенос-Айрес носить його ім'я. Титули і досягненняПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
