Маргарита Орлеанська (1846—1893)

Маргарита Орлеанська
Маргарита Орлеанська
нім. Marguerite d'Orléans
	Світлина Маргарити Орлеанської близько 1860-х років
Ім'я при народженні	Маргарита Аделаїда Марія
Народилася	16 лютого 1846; палац Тюїльрі, Париж, Королівство Франція
Померла	24 жовтня 1893 (47 років); отель Ламбер, Париж, Французька Республіка; ·хвороба
Поховання	склеп Чарторийських в Сеняві
Країна	Франція
Діяльність	аристократка
Alma mater	Gumley House RC Convent School, FCJd
Знання мов	французька
Титул	принцеса Орлеанська
Термін	1883—1886
Попередник	Луїза Матильда де Флавіньї
Наступник	Єлизавета де Мак-Майон
Головувала	Комітет жінок з надання допомоги пораненим
Конфесія	католицтво
Рід	Орлеанський дім, Чорторийські
Батько	Луї Орлеанський
Мати	Вікторія Саксен-Кобург-Готська
Брати, сестри	Prince Ferdinand, Duke of Alençond, Луїс Філіпе Гастон ді Орлеанс і Blanche d'Orléansd
У шлюбі з	Владислав Чарторийський
Діти	Адам Людвік, Вітольд Казимир
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Маргарита Аделаїда Марія Орлеанська (фр. Marguerite Adélaïde Marie d'Orléans), ( 16 лютого 1846 — 24 жовтня 1893) — французька принцеса з Орлеанського дому, донька герцога Немурського Луї та принцеси Саксен-Кобург-Готської Вікторії, дружина польського князя Владислава Чарторийського.

Біографія

Дитинство та юність

Маргарита народилась 16 лютого 1846 року у павільйоні Марсан палацу Тюїльрі в Парижі за два дні після 24-го дня народження матері. Вона була третьою дитиною та старшою донькою в родині герцога Немурського Луї та його дружини Вікторії Саксен-Кобург-Готської. Мала старших братів Гастона та Фердинанда. Францією в цей час правив їхній дід Луї-Філіпп I.

В ході французької революції 1848 року монархія була скасована, і королівська родина виїхала за кордон. Сімейство герцога Немурського надалі мешкало у маєтку Шин-хаус на Шин-лейн поблизу Лондона.^[1] Матір близько товаришувала зі своєю кузиною королевою Вікторією. Та, у своєму листі до дядька Леопольда писала про доньку подруги:

«Маленька Маргарита — зачіплива та норовлива малеча і абсолютно відмовляється говорити як із нами, так і зі своїми маленькими кузенами; вона ніколи не буде такою вродливою, як її прекрасна, дорога матір».
англ. «Little Marguerite is a provoking & obstinate little thing & absolutely refusing to speak either with us or her little Cousins; she never will be near as pretty as her lovely, dear Mother».^[2]

Вікторія померла після народження молодшої доньки Бланки, коли Маргариті було 11. Батько більше не одружувався, до дітей він ставився суворо, намагаючись таким чином загартувати їх. Він часто озвучував думку, що з двох завдань треба завжди вибирати важче. Загалом вихованням дітей після смерті матері займалася бабуся Марія Амелія, яка відносилася до них з ніжністю та турботою.

У 1863 та 1865 роках Маргарита з молодшою сестрою відвідали фотографічну студію Каміля Сілві у Лондоні^[3]^[4].

У 1864 році їхній брат Гастон від'їхав до Південної Америки, де оженився з імператорською принцесою Бразилії Ізабеллою. У 1865 році королева Вікторія запропонувала родині Буше-хаус в Теддінгтоні, також біля Лондона, де вони і мешкали до поверннення у Францію.^[5]

Навесні 1868 року герцог Немурський із Маргаритою та Фердинандом прибув до Німеччини на води Ріппольдзау. Він, за порадою своєї сестри Клементини, сподівався оженити Маргариту з молодшим сином баварського герцога Максиміліана. Однак юний принц, який був молодшим за дівчину, ще не задумувався про подружнє життя. Натомість, Фердинанду сподобалася молодша донька Максиміліана, Софія Шарлотта, і за місяць він попросив її руки. У вересні 1868 року відбулося їхнє весілля, і Софія Шарлотта приєдналася до родини в Буше-хаусі. Маргарита добре ставилася до невістки, знаходячи її «милою та ласкавою».^[6]

Повернення до Франції

Після падіння у Франції Другої французької імперії в 1871 році, сімейство змогло повернутися до Парижу. Там Маргарита познайомилася з польським княжичем Владиславом Чарторийським, молодшим сином Адама Єжи Чарторийського. Князь майже все життя провів у Франції, був удівцем, від першого шлюбу мав сина-підлітка, а також позашлюбного сина дитячого віку. Також жваво цікавився мистецтвом і мав величезну колекцію картин, скульптур та антикваріата. Невдовзі відбулося їхнє весілля.

У віці 25 років Маргарита взяла шлюб із 43-річним княжичем Владиславом Чарторийським. Вінчання пройшло 15 січня 1872 у замку Шантійї. Оселилися молодята в отель Ламбер у центрі Парижа. Окрім іншого, їм також належав родинний палац Чарторийських у Кракові та палац в Сеняві, на території Королівства Галичини та Володимирії у складі Австрійської імперії. У подружжя народилося двоє спільних дітей.

У 1883—1886 роках Маргарита очолювала Комітет жінок з надання допомоги пораненим (CDSSBM) у складі Французького Червоного Хреста. Паралельно з цим її батько певний час був головою Товариства милосердя для військовослужбовців (SSBM).

Пішла з життя в часи Прекрасної епохи в Парижі у віці 47 років. Чоловік пережив її на вісім місяців і помер у червні 1894 року. Обоє поховані у родинному склепі Чарторийських в Сеняві.

Родина

Чоловік — Владислав Чарторийський

Діти:

Адам Людвік (1872—1937) — 1-й ординат Синявський у 1897—1937 роках та 2-й ординат Голухувський у 1911—1937 роках, був одружений з польською княжною Марією Людвікою Красинською, мав восьмеро дітей;
Вітольд Казимир (1876—1911) — 1-й ординат Голухувський у 1899—1911 роках, одруженим не був, дітей не мав.

Генеалогія

Титули

16 лютого 1846—15 січня 1872 — Її Королівська Високість Принцеса Маргарита Аделаїда Орлеанська;
15 січня 1872—24 жовтня 1893 — Її Королівська Високість Принцеса Маргарита Аделаїда Чарторийська.

Примітки

↑ Резиденції Орлеанського дому [1] [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Портрет Маргарити Орлеанської в дитячому віці [2] (англ.)
↑ Бібліотека фотографії XIX сторіччя [3] (англ.)
↑ Світлини Маргарити Орлеанської, зроблені Камілем Сільві [4] [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.]
↑ Історія Буше-хауса [5] [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Листи Маргарити Орлеанської [6] [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)