Маринич Григорій Васильович
Маринич Григорій Васильович (* 17 (29) листопада 1876, с. Гупалівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії, нині - Магдалинівського району Дніпропетровської області — † 11 квітня 1961, Дніпропетровськ) — український драматичний актор характерного плану і співак (тенор). Виступав у трупах П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого, в Театрі Миколи Садовського (1911—1914)[1], в Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. ЖиттєписГригорій Маринич народився 17 (29) листопада 1876 на Катеринославщині. Рано залишившись без батька, був змушений наймитувати. В юнацькі роки служив у Полтавському кадетському корпусі. Під час російсько-японської війни воював на фронті, звідки повернувся зі срібною Георгієвською медаллю “За хоробрість”.[2] Любов до пісень і поезії привели його на театральну сцену. Спочатку він грав в аматорських драматичних гуртках, а з 1906 року пройшов велику акторську школу у трупах корифеїв театру Панаса Саксаганського та Івана Карпенка-Карого. 1910 року виступав у трупі антрепренера Т. Колесниченка.[3] В 1900-х роках брав участь у перших звукозаписах на патефонну платівку українських пісень і декламацій (в тому числі на слова М. Л. Кропивницького)[4], зокрема є відомості про запис вокальних творів Марка Лукича «За сонцем хмаронька пливе» і «Де ти бродиш, моя доле» у виконанні дуету Грицька Маринича (тенор) й Уколова (баритон).[5] З 1911 до 1914 виступав у знаменитому Театрі Миколи Садовського. 1917-1918 — в Національному зразковому театрі. 1919 — в Народному театрі на чолі з П. Саксаганським. З 1920 — в Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і Полтавському театрі. 1921—1924 — в аматорському театрі в Курську.[6] З 1925 до 1957 — актор Дніпропетровського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. [3] В 1943 році Григорію Васильовичу було присвоєно звання Народного артиста УРСР. У театрі імені Т. Шевченка в Дніпропетровську актор працював з дня його заснування і до кінця своєї творчої діяльності. За той час створив сотні образів. Дід Кирило у п’єсі “Дві сім’ї” Марка Кропивницького, війт в “Украденому щасті” Івана Франка, Терешко Сурма в “Суєті” Івана Карпенка-Карого.[2] Вважається майстром епізоду.[7] Племінником Григорію Мариничу доводився заслужений діяч мистецтв Білорусі живописець Іван Семенович Дмухайло (1914-2007), народжений у с. Топчине неподалік від Гупалівки, і померлий у Мінську. РоліГригорій Маринич зіграв близько 500 ролей:[3]
У театрі Садовського:
Мемуари Григорія Маринича
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
