Маркевич Арсеній Іванович
Арсеній Іванович Маркевич (30 березня 1855 р. — 17 січня 1942 р.) — російський радянський історик, найбільш відомий дослідженнями історії Кримського півострову. БіографіяНародився у місті Брест-Литовськ, де закінчив гімназію. Вищу освіту здобув у Варшавському університеті. По закінченні університету деякий час викладав російську на церковнослов'янську мови. Справжнім його захопленням стала історія Криму, куди Маркевич переїхав у 1883 році. У 1887-му за його активної участі створено перше наукове товариство Криму — «Таврійська учена архівна комісія». У 1918 Арсеній Маркевич брав активну участь у створенні Таврійського університету, де працював багато років по тому. У 1927 обраний членом-кореспондентом до Академії наук СРСР. Помер у блокадному Ленінграді 17 січня 1942 року. РодинаВиховав двох синів та доньку.
ОцінкиНаукова діяльність Арсенія Маркевича викликає різні оцінки — багато дослідників вважають його одним з «батьків» новітньої кримської історіографії. У 1990—2000-х відбулася низка заходів, присвячених його пам'яті та популяризації його творчості[2]. З іншого боку, окремі діячі кримсько-татарського національного руху звинувачують його у прихильності до великодержавного погляду на історію Криму, і неналежній увазі до місця та прав кримськотатарського народу[3]. ПраціНаукову спадщину Арсенія Маркевича складають розвідки, що стосуються різних аспектів історії Криму, головним чином XIX ст. Крім того, він виступав як археограф, збирач архівів, що стосувалися різних періодів історії Кримського півострову.
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia