Мармарош-Сигітські судові процесиМармарош-Сигітські судові процеси (Мармарош-Сігетські судові процеси) — судові розправи австро-угорського уряду над селянами Закарпаття (Угорської Русі), які переходили з уніатства до православ'я. Проходили у місті Мармарош-Сигіт. Одним із найбільших центрів «православного руху» стала Мармароська жупа на Закарпатті. Щоб придушити його, австро-угорський уряд вдався до репресій, звинувачуючи учасників руху в «державній зраді».[1] Водночас офіційно в Австро-Угорщині провослав'я було дозволено законом, а в Буковині, яка також частково входила до Австро-Угорщини, було панівною вірою.[2][3] Процеси викликали бурхливу реакцію в демократичних колах Європи проти свавілля угорського судочинства.[4] Перший Мармарош-Сигітський процесУ лютому 1904 року в Мармарош-Сигіті було організовано судовий процес над 22 селянами, з яких 9 було засуджено до різних строків тюремного ув'язнення і сплати штрафу.[1] Виступи селян відбулися 1906 року в інших жупах. Проте репресії не спинили наростання «православного руху». На початку 1912 до православ'я вже перейшло 30–35 тис. закарпатців.[1] Другий Мармарош-Сигітський процесУ відповідь на подальше поширення православ'я австро-угорський уряд знову застосував суд. 29 грудня 1913 року почався Другий Мармарош-Сигітський процес.[1] Він був єдиним масовим процесом в Австро-Угорщині перед війною.[2] Початково до суду притягли 189 звинувачуваних. Під час арешту і ув'язнення селяни зазнавали тортур та побиття з боку угорських жандармів. Згодом прокурор зменшив число відповідачів до 94 (за іншими даними — 96[1]) осіб, звинувативши їх у підбуренні проти мадярського народу, греко-католицької віри та духовенства, в порушенні законів.[2] Процес був спрямований насамперед проти православних громад сіл Великі Лучки (поблизу Мукачевого) та Іза (Хустський район).[1] На захист обвинувачених виступив лідер неославізму, голова Галицько-руського благодійного товариства, російський граф Володимир Бобринський, який особисто приїхав на Закарпаття для участі у процесі[5]. Процес завершився 3 березня 1914. 32 підсудних було визнано винними в антиурядовій агітації й засуджено до різних строків тюремного ув'язнення (сукупно — 39,5 років[2]) та сплати штрафу.[1] Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
