Маров Михайло Якович
Михайло Якович Маров (рос. Маров Михаил Яковлевич; 28 липня 1933 — 30 листопада 2023) — радянський і російський астроном, академік Російської академії наук (2008), лауреат Ленінської премії (1970). БіографіяНародився в Москві. У 1958 закінчив Вище технічне училище імені Баумана за спеціальністю «Механіка», потім працював у РКК «Енергія». Закінчив аспірантуру в Інституті фізики атмосфери АН СРСР[ru]. Кандидат фізико-математичних наук (1964), доктор фізико-математичних наук (1970, дисертація «Фізична структура атмосфери Венери»), професор (1977). З 1962 року почав працювати в Інституті прикладної математики[ru], 1967 року став завідувачем відділу фізики планет/прикладної механіки, планетних досліджень та аерономії. З 1966 по 1978 рік — вчений секретар та заступник голови Міжвідомчої науково-технічної Ради з космічних досліджень при АН СРСР. У 1986—1989 роках — професор Московського інституту інженерів геодезії, аерофотозйомки та картографії[ru], з 1991 — Міжнародного космічного університету, з 2003 — Калузького державного університету ім. Ціолковського[ru]. Член-кореспондент АН СРСР з 15 грудня 1990 року за Відділенням проблем машинобудування, механіки та процесів управління (механіка), академік Російської академії наук (РАН) з 29 травня 2008 року за Відділенням наук про Землю[ru] (планетні дослідження). З 2008 року — завідувач відділу планетних досліджень та космохімії Інституту геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського[2][3]. До 2019 року входив до складу Бюро Ради РАН з космосу, до 2020 року — заступник голови Наукової ради РАН з астробіології. Дійсний член Міжнародної академії астронавтики, член Лондонського королівського астрономічного товариства. Головний редактор журналу «Астрономический вестник. Исследования Солнечной системы» (з 1980), заступник голови Наукової ради АН СРСР з проблем Місяця та планет, голова секції «Сонячна система» Астрономічної ради АН СРСР (з 1985), голова РАН з вивчення творчої спадщини Костянтина Ціолковського[4]. У серпні 2023 року, в дні аварії «Луни-25», Маров потрапив до лікарні. Він щойно відзначив свій 90-річний ювілей і дуже сподівався, що ця перша в Росії місячна місія буде успішною. В інтерв'ю він казав: «Сумно, що не вдалося посадити апарат. Для мене це була, мабуть, остання надія побачити відродження нашої місячної програми»[5]. Помер уранці 30 листопада 2023 року у віці 90 років[6]. Наукова діяльністьОсновні напрямки наукової діяльності — експериментальна планетна астрономія, вивчення структури, динаміки, оптичних характеристик та теплового режиму планетних атмосфер. Один з ініціаторів і наукових керівників багаторічної програми дослідження планети Венера за допомогою радянських автоматичних міжпланетних станцій серії «Венера». Брав участь у здійсненні перших прямих вимірювань параметрів атмосфери, визначенні температури і тиску біля поверхні Венери. Вивчав термодинамічний стан газу в атмосфері Венери і виявив ряд важливих динамічних характеристик, пов'язаних з проблемами теплообміну і планетарної циркуляції. Був учасником комплексного експерименту на спусковому апараті автоматичної міжпланетної станції «Марс-6», на якому проведено перші прямі вимірювання параметрів атмосфери Марса. Брав активну участь у роботах, що проводяться в рамках програми «Інтеркосмос». У галузі фізики верхньої атмосфери (аерономії) виконав великий цикл досліджень з вивчення структури та динаміки земної термосфери, де виявлено ряд нових ефектів і одержані їхні кількісні оцінки. Запропонував оригінальні підходи до моделювання структури та фізико-хімічних процесів у верхніх атмосферах планет з використанням методів багатокомпонентної радіаційної гідродинаміки та хімічної кінетики, а також до вивчення нерівноважних елементарних процесів з використанням статистичних методів у вирішенні кінетичних рівнянь. Автор понад 250 наукових праць та 15 монографій з проблем космічних досліджень, механіки та фізики космічних середовищ, в тому числі відомої книги «Планети Сонячної системи» (1981). Головний редактор журналу «Астрономический вестник». Заступник голови Наукової ради АН СРСР з проблем Місяця і планет, голова секції «Сонячна система» Астрономічного Ради АН СРСР (з 1985). Ленінська премія (1970), Державна премія СРСР (1980). Премія ім. А.Галабера Міжнародної астронавтичної федерації (1973). Нагороди
Вшанування
Публікації
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
