Марсело Торкуато де Альвеар
Ма́ксімо Марсе́ло Торква́то де Альвеа́р Паче́ко (ісп. Máximo Marcelo Torcuato de Alvear Pacheco; 4 жовтня 1868 — 23 березня 1942) — аргентинський адвокат, політик, дипломат. Обіймав посаду президента Аргентини з 12 жовтня 1922 до 12 жовтня 1928 року. Його правління було позначене зростанням автопромисловості і нафтовидобутку Аргентини, відсутністю конфліктів і високими темпами зростання ВВП. БіографіяАльвеар був сином Торкуато де Альвеара[en], першого мера Буенос-Айреса, і Марії Ельвіри Долорес Пачеко, дочки генерала. До політичного життя країни він увійшов як лідер антиперсоналістського угрупування партії Громадянський радикальний союз, співзасновником якої був Іполіто Ірігоєн. Фракція перебувала в опозиції до політики останнього. 1922 року президент Ірігоєн оголосив Альвеара своїм наступником.[4] Упродовж його президентського терміну економіка Аргентини сягнула піку продуктивності та несподівано зупинилась через початок Великої Депресії. Після цього Альвеар пішов у відставку з поста глави держави. Після перевороту 6 вересня 1930 року Альвеар стояв на чолі кількох невдалих змов, в тому числі і провальної революції 1932 року. В результаті він був заарештований і засланий до Європи. Отримавши гарантії безпеки від президента Агустіна Хусто, Альвеар повернувся на батьківщину 1935 року і навіть став кандидатом у президенти від Громадянського радикального союзу. Проте вибори 1937 року Альвеар програв, що історики назвали найбільшою фальсифікацією в аргентинській історії. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia