Маріанне Зіммель
Маріанне Леоноре Зіммель (англ. Marianne Leonore Simmel, 3 січня 1923 р. — 24 березня 2010 р.) — німецько-американська психологиня з особливим інтересом до когнітивної нейропсихології. Внучка відомого соціолога і філософа Георга Зіммеля, вона народилася в асимільованій єврейській родині в Єні, Тюрингія, Німеччина, батько — лікар Ганс Ейген Зіммель, професор, і мати — Ельзе Роуз, педіатр. У неї були молодші брати та сестри Єва Барбара, Арнольд Георг та Герхард Фрідріх[1]. У березні 1940 р. її родина імігрувала до США разом як біженці без громадянства і подала заяву про отримання громадянства пізніше того ж року[2]. Сім'я спочатку була розділена в Нью-Йорку; батьки жили окремо від дітей, які жили в будинках різних друзів. У віці 17 років, маючи лише вісім класів освіти, Маріанна жила в Квінсі, працюючи економкою в іншої єврейської родини[3]. За дев'ять років потому вона отримала ступінь доктора філософії у Гарвардському університеті, а згодом працювала на факультеті медичного коледжу в університеті Іллінойсу в Чикаго та в університеті Брандейс[4]. З Фріцем Хайдером Зіммель була співавтором «Експериментального дослідження очевидної поведінки», де досліджувався досвід анімації[5]. Дослідження показало, що суб'єкти схильні приписувати наміри певним відображенням неживих двовимірних фігур[5]. Цей результат був використаний для встановлення «людського інстинкту до розповідей» та для важливих даних у вивченні теорії розуму[6]. Окрім ранньої роботи з Хайдером, Зіммель зробила важливий внесок у когнітивну нейропсихологію, наприклад, у своїй роботі над явищем фантомної кінцівки[4] Вона померла в Північному Істхемі, штат Массачусетс[7]. Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
