Марія-Христина Бурбон-Сицилійська

Марія-Христина Бурбон-Сицилійська
ісп. María Cristina de Borbón-Dos Sicilias
Народилася	27 квітня 1806(1806-04-27) Палермо
Померла	22 серпня 1878(1878-08-22) (72 роки) Гавр
Поховання	Королівська крипта (Ескоріал)
Країна	Королівство Італія
Діяльність	політична діячка, монарх
Галузь	політика[1]
Знання мов	іспанська[2]
Членство	Real Academia de Nobles y Bellas Artes de San Luisd
Титул	принцеса, Принцеса Двох Сицилійd, королева[d], королева-консорт Іспаніїd і королева-матиd
Посада	королева-консорт Іспанії
Попередник	Марія Жозефа Саксонська
Наступник	Франсіско де Асіз Бурбон
Конфесія	католицька церква
Рід	Неаполітанські Бурбони і Іспанські Бурбони
Батько	Франциск I
Мати	Марія Ізабелла Іспанська
Брати, сестри	Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська, Луїза Карлота Бурбон-Сицилійська, Фердинанд II, Карло Фердинандоd, Леопольдоd, Марія Антонія Бурбон-Сицилійська, Антоніо Леччеd, Марія Амалія Бурбон-Сицилійська, Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська, Тереза Кристина Бурбон-Сицилійська, Луї Аквілійськийd і Франческо Бурбон-Сицилійськийd
У шлюбі з	1) Фердинанд VII 2) Агустін Фернандо Муньос (таємно)
Діти	Ізабелла, Марія Луїза
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

|інші титули= |закінчення повноважень= |початок повноважень= |династія= |порядок-жін=

Марія-Христина Бурбон-Сицилійська (27 квітня 1806 — 22 серпня 1878) — мати королеви Іспанії Ізабели II, регентка у 1833—1840 роках, донька Франциска I, короля Обох Сицилій.

Стала ініціатором оприлюднення Прагматичної санкції, яку прийняли кортеси ще в 1789 році. Ще викликало спротив брата Фердинанда — дона Карлоса. Цей документ запроваджував повернення до старих іспанських правових відносин. Після смерті Фернандо VII та проголошення королевою доньки Фердинанда — Ізабелли дон Карлос розпочав війну за іспанський трон.

Крім цього, Марії-Христини довелося стикнутися з внутрішніми проблема. Внаслідок цього головою уряду було призначено поміркованого ліберала Франсіско Мартінеса де ла Роза. У 1833 році вийшов Королівський Статут, який впроваджував в Іспанії конституційну монархію. Корона мала право законодавчої ініціативи, але міністри були відповідальними перед парламентом. Завдяки високому майновому цензу представництво у парламенті було обмежено багатими людьми.

Консервативні великі держави: Австрія, Пруссія, Росія відмовили у підтримці Ізабели II та її матері. Підтримку надали Франція та Велика Британія. Було сформовано четверний союз (Іспанія, Португалія. Англія, Франція) на противагу Священному союзу. У 1839 році Марія-Христина підписала Громадський закон поміркованих, який шляхом посилення централізації та підвищення майнового цензу повинен був назавжди не допустити представників міських, середнього класу верств населення. Але проти цього виступив популярний генерал Балдомеро Еспатерос. Марія-Христина була відсторонена від влади (під загрозою розголошення її морганатичного шлюбу з унтер-офіцером королівської лейб-гвардії Фернандо Муньосом) та відправлена у французьке вигнання.

Чоловік — король Іспанії Фердинанд VII

Діти:

• Ізабела (1830—1904)
• Марія Луїза (1832—1897) — інфанта Іспанська, дружина Антона II Монпасьє.

• Jaime del Burgo. Para la Historia de la Primera Guerra Carlista. Pamplona, 1981 (ісп.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марія-Христина Бурбон-Сицилійська

• Профіль на Geneall.net [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 23 листопада 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Марії Крістіни Бурбон-Сицилійської [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Фердинанда VII [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570