Марія Португальська (королева Кастилії)

Марія Португальська
Марія Португальська
порт. Maria de Portugal
Народилася	9 лютого 1313
Померла	18 січня 1357 (43 роки) ; Евора
Поховання	Monasterio de San Clemented
Країна	Португальське королівство
Діяльність	аристократка
Титул	list of Castilian consortsd і royal consort of Castiled
Конфесія	християнство
Рід	Португальський Бургундський дім
Батько	Афонсо IV
Мати	Беатриса Кастильська
Брати, сестри	Eleanor of Portugald і Педру I
У шлюбі з	Альфонсо XI
Діти	Педро I
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Марія Португальська (порт. Maria de Portugal, ісп. María de Portugal, 9 лютого 1313 — 18 січня 1357, Евора) — королева Кастилії і Леона.

Біографія

Марія була старшою дочкою короля Португалії Альфонса IV Хороброго і його дружини Беатріс Кастильской. 1328 року вийшла заміж за свого двоюрідного брата Альфонса Справедливого.

Шлюб був нещасний — Альфонсо не хотів відмовлятися від своєї юнацької прихильності до Леонори Нуньєс де Гусман. 1335 року Марія повернулася до батьків. Португальський король налаштував проти Леонори римського папу і частину кастильцев, а потім почав бойові дії. За договором, укладеним в 1339—1340 роках в Севільї, метресса була заслана в монастир, так як Альфонсо не хотів втратити допомогу португальців в боротьбі з Маринідами.

Велику силу Марія і її фаворит Хуан де Альбукерке отримали при сині Марії Педро Жорстокому. Вона помстилася давній суперниці, умовивши сина стратити її, а також змусила його одружитися з Бланш де Бурбон. Однак уже через три дні Педро заарештував Бланш і повернувся до своєї коханки Марії де Падільї. Королева-мати і де Альбукерке підтримали повстання проти Педро і поїхали до Португалії.

Королева померла 1357 року в Еворі, похована в Севільї, в Капелі королів Севільського кафедрального собору.

Марії присвячені кілька строф у третій пісні «Лузіад» Камоенса, де вона просить батька допомогти кастильцам у боротьбі з маврами:

Ввійшла Марія, мила й чарівна,
У батьківській палац, найкращій в світі,
Всміхнулася нерадісно вона
Очіма, що слізьми гіркими вміті;
Волосся, наче хвиля коливна,
На білі плечі впала тої ж миті

(переклад Михайла Литвинця [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.])