Марія Тереза де Сільва Альварес де Толедо, яку називали Каетана, була єдиною донькою Франсиско де Паула де Сільва і Альварес де Толедо, Х герцога Уескарського і Марії дель Пілар Ани де Сільва-Базан і Сармьєнто.
Її дитинство було сумним та важким через відсутність уваги з боку батьків, які надавали більшу перевагу розвагам ніж родині.
Батько помер у квітні 1770 році, коли Каетані виповнилось лише 8 років, залишивши їй усі титули та весь значний спадок. Через 5 років, у 1770 році мати вийшла заміж.
Шлюб
З метою збереження двох іспанських герцогств, Альба-де-Тормес, і Медіна-Сідонія, дід Каетани віддав її заміж у 1775 році, у віці дванадцяти років за двоюрідного брата, Хосе Альвареса де Толедо і Гонзага, XI маркіза Війафранка дель Бьєрсо і майбутнього XV герцога Медіна-Сідонія. Шлюб став самим могутнім, багатим і титулованим в Королівстві Іспанія.
Каетана та її родина мешкали на два будинки, що були найбільшими приватними володіннями Мадриду, Палац Монклоа та Палац Буенавіста. Ще в одному палаці, успадкованому від дідуся, Палаці герцогів Альба в Piedrahita подружжя приймало представників уряду, діячів мистецтв, культури та науки, серед яких були письменник та політик Гаспар Мелчос де Ховейанос та художник Франциско-Хосе де Гоя.
В 1796 році герцог Альба помер і Каетана залишилась вдовою без дітей, без можливості передати прямим нащадкам всі свої титули та багатства.
Каетана Альба була жінкою з найбільшою кількістю титулів на початку XIX століття. Їх було 56.
Меценатство і суперництво
Герцогиня Альба була однією з перших покровительок іспанського художникаФрансиско Гойї та суперечливою жінкою свого часу завдяки своїй красі, статкам, чуттєвості та вільному життю.
Життя аристократки було постійним сюжетом для творів пригодницьких романів. Є ті, хто приписували їй роман з Гойя, який зобразив Каетану на кількох своїх картинах. Деякі, навпаки, заперечували будь-яку можливість любовного зв'язку між ними через соціальну нерівність, яка їх розділяла. Інші відзначали, що саме герцогиня Альба позувала для картини La maja desnuda.
Герцогиня Альба змагалися безпосередньо з самою королевою Іспанії, Марєю Луізою Пармською, дружиною короля Карла IV. Змагалася за першість в одязі та розкоші, для неї привозили ексклюзивні сукні з Парижу. Одного разу, Каетана скопіювала дизайн, призначений для королеви, і одягла в той самий одяг своїх служниць, з єдиною метою посміятись над королевою.
Смерть
Каетана раптово померла у 1802 році у віці сорока років в своєму Палаці Буенавіста від хвороби, яка перебігала з гарячкою.
Ексгумації
17 листопада 1842 р. при перенесення її останків з місця поховання в капличці герцогів Альба до церкви Спасителя і Св. Миколи на цвинтарі Сан-Ісідро було виявлено, що тіло Каетани було частково зруйноване: не вистачало однієї ноги.
У 1945 році труп герцогині було ексгумоване вдруге і проведено його патологоанатомічне дослідження. В результаті чого причиною смерті встановили отруєння.
а. ^Повне ім'я герцогині з усіма її титулами було Марія дель Пілар, Тереза, Каетана де Сільва, Альварес де Толедо і Португал, Бомонт та Наварра, Аро, Сотомайор, Гузман, Фернандес Енріке, Асеведо, Фонсека, Сунніга, Енрікес де Рібера і Кабрера, Сандовал і Рохас, Кордоба, Монрой, Айала і ла Серда.Hidalgúía(ісп.). Instituto Salazar y Castro (C.S.I.C.). 1979. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 8 квітня 2020.
Baticle, Jeannine (1987). Calvo Serraller, Francisco; García de la Rasilla, Isabel (ред.). Goya y la duquesa de Alba: ¿qué tal?. Goya, nuevas visiones. Homenaje a Enrique Lafuente Ferrari. Madrid: Amigos del Museo del Prado: 61—71.
Bird, Wendy (2000). Two rumours concerning the Duchess of Alba: Volaverunt and Sueño de la mentira y la ynconstancia. Gazette des Beaux-Arts(англ.). París (136): 197—214.
Blanco Soler, Carlos (1946). Esbozo psicológico, enfermedades y muerte de la duquesa María del Pilar Teresa Cayetana de Alba. Madrid.
Bonmatí de Coecido, Francisco (1940). La duquesa Cayetana de Alba: maja y musa de D. Francisco de Goya. Valladolid: Ediciones Cumbre.
Chan, Victor (1981). Goya, the Duchess of Alba and Fortuna. Arts(англ.). Nueva York (56): 132—138.
Crowe, Ann Glenn (1989). The art of Goya and the Duchess of Alba (1792-1802): minor themes and major variations(англ.). Stanford: Universidad de Stanford.
Encina, Juan de la (1939). La duquesa de Alba y la gracia goyesca. El mundo histórico y poético de Goya. Ciudad de México. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 22 de enero de 2015.
Ezquerra del Bayo, Joaquín (1959). La duquesa de Alba y Goya. Estudio biográfico y crítico. Madrid: Aguilar.
Glendinning, Nigel (2004). La duquesa de Alba. El retrato español. Madrid: Museo del Prado: 361—362.
La década de los Caprichos. Retratos 1792-1804. Madrid: Real Academia de Bellas Artes de San Fernando. 1992. ISBN9788487181108.
March, José María, S. J. (1946). Bodas de la duquesa de Alba con el marqués de Villafranca y de los Vélez, 1775. Madrid: Hauser y Menet.
Los duques de Alba, marqueses de Villafranca, don José Álvarez de Toledo y doña María Teresa Cayetana de Silva, señores del Palau, vistos desde Barcelona, 1775-1802. Boletin de la Real Academia de la Historia. Madrid (CXLIX): 153—243. 1961.
Matilla Tascón, Andrés (1979). La herencia de duquesa de Alba. Hidalguía. Madrid: Instituto Salazar y Castro (152): 97—125.
Mena Marqués, Manuela; Mühle-Maurer, Gudrun (2006). La duquesa de Alba, «musa» de Goya, el mito y la historia. Madrid: Museo del Prado. ISBN8495241528.
Nörvich, Kurt von (1959). La duquesa de Alba (la maja duquesa). Barcelona: AHR.
Scmidt, Marie-France (1965). La duchesse d’Albe, noble dame de l’Espagne(фр.). Lausana: Éditions Rencontre.
Symmons, Sarah (2002). La mujer vestida de blanco: el primer retrato de la duquesa de Alba. Goya. Madrid: Fundación Amigos del Museo del Prado: 49—62. ISBN84-8109-355-6.
.svg){kind=small}
