Масляник Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Масля́ник (5 серпня 1956(19560805), Рахів, Закарпатська область) — український журналіст, письменник, публіцист, редактор і видавець. Заслужений журналіст України, лауреат Міжнародних літературних премій імені Ірини Вільде, імені В. Винниченка та імені Пантелеймона Куліша, літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука, міжнародної літературно-наукової премії Українського Вільного університету (США), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Вільгельма Маґера (Німеччина), журналістської премії імені В. Чорновола. Член Національної спілки письменників України з 2016 року та Національної спілки журналістів України з 1980 року. Почесний громадянин Рахова. Почесний член Ставропігійського братства.
Життєпис
Народився 5 серпня 1956 року у м. Рахові, Закарпатської області, українець. Батько Іван Юрійович (1920—1996) — журналіст; мати Єва Василівна (1933—2022); дружина Олена Петрівна (Дзюба,1959) — хореограф, приватний підприємець, донька Олена (1979) — журналіст, син Володимир (1986) — фахівець з міжнародних економічних відносин, онуки Олександр (1999) — фахівець з міжнародних економічних відносин і бізнесу, Володимир (2009) та Максим (2017).
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1979); підготував автореферат кандидатської дисертації на тему «Проблеми народної освіти у висвітленні галицької преси другої половини ХІХ — початку ХХ ст.», автор ряду досліджень у наукових збірниках.
1979—1985 — кореспондент, головний редактор тижневика «Трибуна робітника», м. Львів. 1985—1990 — громадська робота. 1990-96 — заступник головного редактора, політичний оглядач газети «За вільну Україну». 1996—2002 — генеральний директор, політичний оглядач Львівської обласної державної телерадіокомпанії. 2002—2006 — головний редактор газети «Український шлях». З 2006 і до 2016 року — головний редактор «Газети.ua» і газети «Центр Європи» (2015-17). З 2007 року очолює журнал «Ґражда», з 2019 року — головний редактор журналу «Гуцульщина і Покуття».
1999 — слухач Української академії державного управління при Президентові України, державний службовець 9 (дев'ятого) рангу.
Володіє англійською, польською і російською мовами. Живе і працює у Львові. Автор численних публікацій у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Твори Олександра Масляника перекладалися сербською, румунською, словацькою та російською мовами.
2010 — заснував власне видавництво «Тиса», вперше в Україні у повному обсязі видав дилогію письменника-емігранта Михайла Ломацького, повертає з небуття призабуті імена. У заснованій ним серії «Бібліотека журналу „Ґражда“ побачили світ десятки книг вітчизняних і зарубіжних авторів.
Творчість
Автор книг
- художньої прози „Каміння на всіх“ (2009),
- лірики „Згадай мене у вранішній молитві…“ (2011),
- есеїв „Люди з Вавилону“ (2005),
- есеїв „Звір зі Сходу“ (2020),
- есеїів „Місія“ (2024).
Публіцистика
- „Гуцульщина у Львові“ (2012),
- „Художники Закарпатської Гуцульщини“ (2013),
- „Сповідь душі“ (2014),
- „На крутозламі“ (2016),
- „300 імен Рахівщини“ (2020),
- „Словник говірки Закарпатської Гуцульщини“ (2022),
- „Шо кому смакує — най собі пакує!“ (2025).
Сценарії та продюсування телефільмів
- „Побачення зі Львовом“,
- „Україна вітає Папу“,
- „Мости єднання“,
- „Маленькі історії Руського Керестура“.
Упорядник і редактор книг
- „Народний владика Іван Маргітич“ (2013),
- „Черемошу“ грають хвилі» (2013),
- «Ясіня в гомоні століть» (2013),
- «Пісні „Черемошу“ (2013),
- Саманта Рац-Стоїлькович „Десь близько“ (2014),
- Михайло Ломацький „Заворожений світ“ (2014),
- Леся Жигайло-Сусідко „Я повернулась у весну…“ (2014),
- Юрій Боберський „Журавлі“ праукраїнської землі» (2014),
- Василь Шпіцер «Рікою пам'яті» (2014),
- Дмитро Коренюк «На дарабі до Європи» (2015),
- Юрій Шкрумеляк «Загублений черевичок» (2015),
- Микола Волощук, Олена Масляник «Рахівщини славні імена» (2016),
- «Гуцульщина в плині віків: історія і культура» (2016),
- Петро Гавука, Олена Масляник «Гуцульська кухня» (2016),
- Михайло Гафія Трайста «Між коханням і смертю» (2018),
- «Долі на вістрі пера» (2019),
- о. Василь Носа «Скріплені вірою й окрилені Церквою» (2020),
- Володимир Кобринський «Будитель і будівничий» (2022),
- Богдан Ткачук «Безодня гріха. Від Голокосту до геноциду» (2022),
- Василь Шорбан «Вішовельські співанки» (2023),
- Богдан Ткачук «Гарвіла» (2023),
- Богдан Ящун «Нас весна не там зустріла» (2023).
Відзнаки
Посилання
Джерела
- Олександр Масляник. У кн.: Українська журналістика в іменах. — Львів, 2003. — Вип. 10. — С. 319—321
- Олександр Масляник. У кн.: Хто є хто в Україні — Київ, 2004. — С. 515
- Борис Козловський. Люди з Вавилону // Високий Замок. — 2006. — 5 серпня
- Олександр Масляник. У журн.: «Ґражда» — 2009. — Ч. 2. — С. 35
- Богдан Горинь. Не тільки про себе. –- Київ, 2010. — Т. 3. — С. 424, 468—469
- Олександр Масляник. У кн.: Гуцульщина у Львові. — Львів, 2013. — С. 153—156
- Анна Грапенюк. 60 відтінків світлого. Гуцульський календар — 2016. — С. 60-61
- Олександр Масляник. У кн.: Рахівщини славні імена — Львів, 2016. — С. 75-76
- Василь Гейніш. З гір Карпат та їх потоків… Зоря Рахівщини, 30 липня 2016
- Ігор Фарина. Припадання до рідності — рівновага душі. Золота пектораль. 31 січня 2017
- Нині письменник не має права мовчати, — Олександр Масляник під час зустрічі у Львові. ЗІК, 15 лютого 2017
- Аделя Григорук. Щоб відкрилися думки сердець багатьох. У журн.: «Дзвін» — 2017. — Ч. 2. — С. 205—206
- Ігор Гулик. «Олександр Масляник: Життя людини зачиняється у мушлі, де є тільки інтернет і мобільний», ЗІК, 25 квітня 2017
- Олександр Масляник. www.facebook.com
- Олександр Масляник. На сайті htth://grazda.lviv.ua [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Олександр Масляник. У кн.: 300 імен Рахівщини. — Львів, 2020. — С. 243—245
- Марія Порох. Книга розширює кругозір // Свобода. — 2021. — Ч. 3 (15 січня). — С. 8, 12.
- Аделя Григорук. Крізь приціл пера // Слово Просвіти. — 2021. — Ч. 8.
- Василь Лизанчук. Тяглість московських злочинів // Буковинський журнал. — 2021. — Ч. 1 (119). — С. 208—215.
- Василь Пилипчинець. Коли перо автора — багнет воїна // Голос України. — 2021. — 24 лютого.
- Зимомря Микола, Зимомря Іван. Кольористика творчості Олександра Масляника. У зб.: «Розвиток сучасної освіти і науки: результати, проблеми, перспективи. Том XII: якісні дослідження для покращення життя людини». — Посвіт, Конін-Ужгород-Перемишль, 2022. — С. 130—137.
- Ігор Фарина Лиш ріднокрай завжди щасливить душу. Журнал «Золота Пектораль», 16.11.2024.
- Микола Зимомря. У кожного своя місія…"Буковинський журнал", ч. 3-4, 2024 рік, с.139-141.
|
