Матильда Гогенлое-Ерінгенська

Матильда Гогенлое-Ерінгенська
нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen
Матильда Гогенлое-Ерінгенська
Матильда Гогенлое-Ерінгенська
Княгиня Матильда, 1837, замковий музей Зондерсгаузена
5-а княгиня-консорт Шварцбург-Зондерсгаузену
Початок правління:19 серпня 1835
Кінець правління:5 травня 1852

Попередник:Кароліна Шварцбург-Рудольштадтська
Наступник:Марія Саксен-Альтенбурзька

Дата народження:3 липня 1814(1814-07-03)
Місце народження:Орінґен
Дата смерті:3 червня 1888(1888-06-03) (73 роки)
Місце смерті:палац Мірабель, Зальцбург, Австро-Угорщина
Чоловік:Ґюнтер Фрідріх Карл II
Діти:Марія, Гуго
Династія:Гогенлое, Шварцбурги
Батько:Фрідріх Август цу Гогенлое-Орінґен
Мати:Луїза Вюртемберзька

Матильда Гогенлое-Ерінгенська (нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen), повне ім'я Фредеріка Александріна Марія Матильда Катерина Шарлотта Євгенія Луїза Гогенлое-Ерінгенська (нім. Friederike Alexandrine Marie Mathilde Catherine Charlotte Eugenie Luise zu Hohenlohe-Öhringen), 3 липня 1814 — 3 червня 1888) — принцеса Гогенлое-Ерінгенська з дому Гогенлое, донька князя Гогенлое-Ерінгенського Августа та вюртемберзької принцеси Луїзи, дружина князя Шварцбург-Зондерсгаузена Гюнтера Фрідріха Карла II (1835—1852).

Біографія

Матильда народилась 3 липня 1814 року в Ерінгені. Вона була другою дитиною та єдиною донькою в родині князя Гогенлое-Ерінгенського Августа та його дружини Луїзи Вюртемберзької. Мала старшого брата Фрідріха. Згодом родина поповнилася молодшими синами Гуго та Феліксом. Мешкало сімейство в Ерінгенському замку.

Батько Матильди у 1820—1835 роках був президентом верхньої палати Вюртемберзького ландтагу. Історик Едуард Везе змальовував дівчину як добре виховану та чудово освічену.[1]

Зондерсгаузен на поштівці 1840 року

У 20 років Матильда взяла шлюб із 33-річним спадкоємним принцом Шварцбург-Зондерсгаузена Гюнтером Фрідріхом Карлом. Наречений був удівцем, від першого шлюбу мав трьох малолітніх дітей. Це виявився перший шлюбний союз між династіями Шварцбургів та Гогенлое. Молоді люди випадково познайомились у Штутгарті, де Гюнтер Фрідріх Карл дізнався про «принцесу великого розуму та захоплюючої зовнішності», в той час як вона перебувала там із батьками.[1]

Весілля пройшло 29 травня 1835 року в Ерінгені. 8 червня пара прибула до Арнштадта. За два місяці Ґюнтер Фрідріх Карл здійснив державний переворот і став правлячим князем. Оселилися молодята у замку Зондерсгаузена. Завдяки Матильді, яка покровительствувала науці та мистецтвам,[2] Зондерсгаузен незабаром став важливим культурним центром. Життя у столиці князівства пожвавилось. Влаштовувались благодійні концерти.[3] Княгиня сама писали вірші та драми, виступала співачкою у п'єсах придворного театру. Також відмовилася від старого начиння замку і замовила у Берліні нову порцеляну на Королівській прусській мануфактурі.[1]

Мисливський будинок Поссен

У монаршого подружжя народилося двоє дітей. У 1839 році Матильда заснувала школу для дівчаток Mathildepflege, а у 1843 — дитячий садок Kleinkinderbewahranstalt з вихованням за методикою Фробеля.[3] У 1841 році задовольнила прохання надати стипендію Фредеріці Євгенії Йон. До 1844 року дівчина жила у князівській резиденції, після чого завершила у 1847 році навчання у Віденській консерваторії. Втім, кар'єра її як співачки склалася невдало, і Матильда знову взяла її до двору та зробила читцем та попутницею у своїх численних подорожах.[2] У коло княгині входив також публіцист Фрідріх фон Сюдов.[1]

Стан здоров'я Матильди був не найкращим, у супроводі чоловіка вона щороку їздила на води лікуватися цілющими ваннами. Перевагу вони віддавали курортам Бад-Кіссінген та Вісбаден.[1]

Після кількох гармонійних років відносини подружжя стали проблематичними. Князь все менше був готовим слідувати духовним амбіціям Матильди й фінансувати їх.[1] У 1847 році пара розділилася, Матильда з дітьми від'їхали до Ерінґену. Втім, за проханням, наступного року вона повернулася, однак мешкала у мисливському будинку Поссен. У 1849 році був укладений новий договір про розділення подружжя. Незважаючи на протести зондерсгаузенців, розірвання шлюбу набуло чинності 5 травня 1852 року, як того і вимагав князь. Не допоміг навіть великий збір підписів громадян проти цього акту.[3]

Матильда залишила Шварцбург-Зондерсгаузен разом з донькою. Її матері вже не було, а батько, передавши владу Гуго, пішов з життя у лютому 1853 року у силезькому маєтку. Надалі Матильда з Марією жили у Фрідріхсруе біля Ерінгена та Мюнхені, звідки виїжджали до гірських баварських курортів.[2] Фінансові негаразди змусили її у 1863 році скоротити свій двір та звільнити Євгенію Йон, яка в майбутньому стала відомою романісткою під псевдонімом Е. Марлітт[4] У 1874 році вона орендувала палаці Мірабель у Зальцбурзі, який перебував у власності міста. Там вона усамітнено мешкала разом з донькою у скромних фінансових умовах до самой смерті.[3] Її колишній чоловік більше не одружувався, проте мав позашлюбну доньку (нар. 1863). Страждаючи від хвороб, у 1880 році він зрікся влади на користь сина від першого шлюбу.

Померла Матильда 3 червня 1888 року в палаці Мірабель. Похована на старому цвинтарі Арнштадта у Шварцбург-Зондерсгаузені.[5]

Родина

Чоловік — Гюнтер Фрідріх Карл II, князь Шварцбург-Зондерсгаузенський

Діти:

  • Марія (1837—1921) — одружена не була, дітей не мала;[6]
  • Гуго (1839—1871) — одружений не був, дітей не мав.

Генеалогія

Примітки

  1. а б в г д е Hendrik Bärnighausen. Carl Scheppig (1803—1885). Ein Schinkel-Schüler in Berlin, Rom und Sondershausen. Baurat in Sondershausen 1836 bis 1885 [1] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. а б в Franz Brümmer: Marlitt, E. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 52, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 213–216 [2] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. а б в г Стаття «Fürstin fand letzte Ruhe in Arnstadt» від 5 липня 2014 року [3] (нім.)
  4. Wolfgang Griep: Marlitt, Eugenie. In: Neue Deutsche Biographie. Band 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4, стор. 229 [4] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Старий цвинтар Арнштадта [5] [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Landesarchiv Thüringen — Staatsarchiv Rudolstadt Aktualisierte Beständeübersicht. стор. 393. [6] (нім.)

Література

  • Christa Hirschler, Ulrich Hahnemann: Das Fürstliche Haus Schwarzburg-Sondershausen. Deutsche Fürstenhäuser, Heft 10. Börde-Verlag, Werl 2004, ISBN 3-9809107-0-9.
  • Chronik von Arnstadt. Verlag Kirchschlager, Arnstadt 2003.
  • Dr. Harald Mittelsdorf. Traditionslinien in der Thüringischen Sozialpolitik – am Beispiel verdienstvollen Wirkens Thüringer Persönlichkeiten. [7] (нім.)

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya