Матійко Олександр Михайлович

Олександр Михайлович Матійко
Народився	6 листопада 1919(1919-11-06) с. Івки
Помер	15 січня 2005(2005-01-15) (85 років) м. Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	поет, публіцист, журналіст
Мова творів	українська
Роки активності	1940—2005
Напрямок	література
Жанр	поезія, проза, публіцистика
Нагороди

Олександр Михайлович Матійко (6 листопада 1919, с. Івки, нині Обухівського району, Київської області — 15 січня 2005, м. Київ) — український поет, публіцист, журналіст, багаторічний редактор газети «Сільські Вісті», заслужений працівник культури УРСР (1973), член Національної Спілки письменників України (1974), член Спілки журналістів. Лауреат Республіканської журналістської премії імені Ярослава Галана (1985). Лауреат Літературної премії імені П. Г. Тичини (2001).

Олександр Михайлович народився 6 листопада 1919 року в с. Івки (нині Обухівського району, Київської області) у багатодітній родині хлібороба, сільського шевця Михайла Яковича Матійка. Минуло Сашкові чотири роки, як померла його мати Меланка Євтухівна. 1938 році закінчив Богуславську середню школу № 1, потім факультет української мови та літератури Київського педагогічного інституту^[1].

Учасник німецько-радянської війни. На фронт пішов добровольцем, коли навчався ще на четвертому курсі інституту, у серпні 1941 року був поранений під Києвом. Після поранення навчався у школі командирів-зенітників. Війну закінчив у Берліні. За бойові заслуги нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня та Червоної Зірки й медалями.^[1] Працював у газеті «Сільські вісті» упродовж 1947—1987 років: літературним редактором, нарисовцем, відповідальним секретарем, а від 1967 року — першим заступником головного редактора^[2].

1973 року отримав звання Заслуженого працівника культури УРСР, а також нагороджений грамотою Президії Верховної Ради ВР УРСР. За публікацію публіцистичних статей та художніх нарисів про солдатів-фронтовиків, надрукованих у газеті «Сільські вісті», 1985 року Олександр Матійко став лауреатом Республіканської журналістської премії імені Ярослава Галана.^[3] За невтомну працю вже у мирний час був також нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора^[4].

Лауреат Літературної премії імені П. Г. Тичини за 2001 рік — за збірку поезій «Родання»^[5].

Помер 15 січня 2005 року у Києві та похований на Байковому кладовищі. Поряд з ним 2012 року була похована і його дружина Матійко Ганна Петрівна (1920—2012) — український шевченкознавець, музейник^[6].

Вірші почав писати ще у шкільні роки, друкуватися від 1940 року.^[2] Автор поетичних збірок:

Виступив також співавтором наступних видань:

• Дума про хліб: збірник творів українських радянських письменників / упоряд. О. М. Матійко. — К.: Дніпро, 1975. — 235 с.
• Один з авторів «Російсько-українського технічного словника» (80 000 термінів).

• Ніколенко І. Богуславщина: Нариси з історії краю. — Богуслав : МПП «Квадрат», 1994. — С. 93—96.
• Бабич Є. К. Матійко Олександр Михайлович // Письменники Радянської України — лауреати. (1941—1985): бібліографічний довідник / Є. К. Бабич, П. І. Рогова. — 2-ге. — Київ : Дніпро, 1985. — 182 с.

• «День починається сонцем» (до 100-річчя від дня народження Олександра Матійка). bohuslav-cbs.edukit.kiev.ua. Комунальний заклад «„Публічна бібліотека“ Богуславської міської ради Київської області». 6 листопада 2019. Процитовано 27 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)