Мегелик Дмитро Тихонович
Дмитро́ Ти́хонович Меге́лик (9 листопада 1924, с. Шилівка, Решетилівський район, Полтавська область, Українська СРР — 9 серпня 1985, Київ, Українська РСР) — український письменник, журналіст, член Спілки письменників СРСР (з 1966 р.). БіографіяНародився а родині селянина у старовинному козацькому селі. З малих літ допомагав батькам по господарству, дідові Остапові у сільській кузні. До 12-и років навчався у місцевій школі, багато читав. 1936 року родина переїхала до м. Запоріжжя, де юнак 1941 року закінчив десятирічку. Працював на заводі «Комунар». У лютому 1942 року,17-річним, Дмитро потрапив на фронт. Юний солдат воював у окремому гвардійському спецзагоні на 1-му і 2-му Українських фронтах, визволяв міста і села України, пройшов з боями Польщу, Німеччину. Був контужений, поранений. Нагороджений орденами і медалями. Після демобілізації, з 1945 року працював у районних, обласних газетах України, удосконалював професійні навички, навчаючись заочно у вузі. Переїхавши до Києва, тривалий час перебував на роботі у редакціях «Робітничої газети», «Сільських вістей», журналу «Україна». Помер раптово на 61-му році життя, 9 серпня 1985 року у м. Києві, у рік 40-річчя Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. ТворчістьПрацюючи на заводі «Комунар», почав писати вірші, які друкувалися у заводській багатотиражці, запорізькій обласній молодіжній газеті. У поезіях йшлося про трудові будні молодих робітників, їх захоплення, кохання. У роки війни вірші рядового Мегелика друкувалися в армійських газетах «На разгром врага», «За честь Батьківщини», «Молодь України». У перші десятиліття після війни Дмитро Тихонович опублікував у періодиці понад 800 віршів, з'явилися перші збірки творів. У таких як «Засвистали козаченьки», «Степові орли», «Спокійне полум'я» ще відчувалися відлуння боїв, гіркота втрат бойових друзів і віра в те, що майбутні покоління українців не знатимуть, що таке війна. Пізніше у поетичних книжках з'явилися ліризм, щирість, гумор. Дмитро Мегелик [Архівовано 15 травня 2018 у Wayback Machine.] — відомий дитячий поет, його твори увійшли до другого тому антології української літератури для дітей, він випустив у світ шість збірок віршів для юних читачів. П'єси «У Білій Криниці», «Кити йдуть на дно», «Вічна любов» за життя письменника ставились і в професійних, і в самодіяльних театрах. Автор поетичних збірок
ЛітератураТвори
Про життя і творчість
Посилання
|
|||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
