Медвинська міністерська школа49°23′42″ пн. ш. 30°47′02″ сх. д. / 49.394982° пн. ш. 30.783987° сх. д.  Медвинська міністерська школа (вища початкова школа, стара музична школа, неповно-середня школа № 2) — школа у селі Медвин Білоцерківського району Київської області. Збудована у 1910 р. БудівляБудівля школи розташована у місцевості Гладь — на пагорбі лівого берега річки Хоробра, яка в цьому місці перетворена на каскад ставків — поблизу ставка Сарапучин й урочища Мацаєва. Споруда має простору прибудинкову територію, на якій ростуть столітні ялини. Загальна площа приміщення 360 кв м. ІсторіяЗаснуванняУ 1909 році місцева громада надіслала листа до попечителя Київського навчального округу з проханням побудувати чотирикласну міністерську школу в Медвині: «У нашому містечку Медвині нині буде близько 16 000 жителів, у тому числі євреїв близько 600. Дітей шкільного віку налічується близько 1400. Діти навчаються у двох місцевих однокласних школах та одному однокласному міністерському народному училищі. Така освіта зараз є далеко не достатньою для наших дітей і багато батьків бажають дати старанним до навчання дітям не тільки знання грамоти, а й закінчену освіту… Громада наша сподівається, що освітнє начальство не відмовить їй у милості своїй і відкриє в м. Медвині одне з училищ вищого типу. Таким училищем жителі м. Медвина на сході 24 травня визнали чотирикласне училище. А тому від імені медвинської сільської громади маємо честь шанобливо просити Ваше Превосходительство про відкриття в Медвині чотирикласного міського училища в цьому 1909 році, причому наша громада за присудом дає 3000 рублів одноразової допомоги на будівництво приміщення і дві з половиною десятини землі під приміщення і училищну садибу і 600 руб».[1] Медвинську справу направили до Міністерства народної освіти Російської Імперії і після довгих зволікань з Петербурга надійшла відповідь. Міністр освіти Російської імперії вважав, що для містечка чотирикласний навчальний заклад був би завеликим, проте дозволив відкрити двокласний. Офіційне відкриття відбулося, за одними даними, 1 вересня 1910[2], а за другими — 8 листопада 1911 року[3]. Сама будівля міністерської школи збудована у 1910 році[4] Відкриття супроводжували пишні й велелюдні урочистості, освячення школи, а також пам'ятника імператору Олександру II[5]. У 1912 році тут працювало 5 вчителів і навчалося 129 хлопчиків.[2] У 1913 році школа стала чотирикласною. Доба Української Революції Середовище Міністерської школи у 1910-х роках було тісно пов'язане з товариством «Просвіта», філія якого діяла з 1917[6] та, ймовірно, по 1920 рік у Медвині. До «Просвіти» належали бандурист Антін Митяй, батько відомого громадсько-політичного діяча, науковця Івана Дубинця (Дубини), Варфоломій Дубина, який пішки ходив до Білої Церкви та Києва по книги й заохочував своїх дітей до знань. Сам Іван Дубинець здобував тут освіту до 1918 року. Середовище школи було також пов'язане з Вільним козацтвом, учасники якого сформували керівний склад Медвинського антибільшовицького повстання.  На території школи зроблене єдине відоме на сьогодні фото Антіна Митяя. Під час Української Революції у Медвинській вищій початковій школі, як вона тоді називалася, викладали Закон Божий, українську мову та літературу, російську мову та літературу, арифметику й початки алгебри, геометрію, історію України, загальну історію, географію України, загальну географію, природознавство й фізику, рисування і креслення, співи, фізичні вправи.[7] У 1918—1920 роках тут навчався майбутній літературознавець, громадсько-політичний діяч еміграції Юрій Лавріненко[8]. Міжвоєнна доба З приходом совєтської влади школу перетворюють та перейменовують на Медвинську семирічну агротрудшколу. У 1921—1926 роках в школі викладав Іван Дубинець. При школі він вів археологічний гурток, проводив розкопки курганів скіфського часу у лісі Гірчаків у Медвині, про що зберігся його звіт.[9] За спогадами письменниці Докії Гуменної, незадовго до смерті у 1954 році Іван Дубинець розповідав, згадуючи свої роки вчителювання у медвинській школі: «У мене було дві дороги: одна — стати археологом, друга — геологом. Історія землі й історія людини. Перемогла геологія, але все життя я захоплений археологією. Навіть сам провадив розкопи, поки не заборонили. Оце, бувало, вчителюючи в селі, зберу учнів і пішли в ліс. А там я виявив величезні могили, порослі столітніми дубами. Я ще тоді був дуже молодий, копав без наукової методи — й добре, що заборонили. Хай краще ті скарби будуть заховані під землею й чекають, коли матимемо свою державу. А то — де воно все, що я викопав, ділося? У Медвині я тоді зорганізував філію музею, потім вже без мене передали експонати до обласного музею. Все потім десь пропало… Ех, — мрійно казав далі, вже з добрих півгодини стоючи під самими дверима, на відході, — нічого більше не хотів би, як забратися десь у наше українське село учителем! Скільки діла можна зробити б! Не кажу вже про інше, а хоч би з самої тільки археології. Наша земля насичена культурними шарами відкладів найдавніших епох. Тільки провести з населенням роз'яснювальну роботу, як почнуть селяни й школярі зносити різну виорану старовину, черепки, кістки… В кожному селі можна творити філію музею…».[10]  Філія музею, створеного Іваном Дубинцем, розташовувалася саме в цій школі. Друга світова війнаЗа спогадами вчительки з Медвина Віри Григорівни Завальської, чиї шкільні роки припали на Другу світову війну, в той час: «у школі № 2 були вчителі Ковтун Лідія Степанівна (початкові класи), Дубина Іван Антонович, Красюк Ялосовета Павлівна, а також Катерина Павлівна (математики), Ковтун Оксана Йосипівна (початкові класи), Марушеська Галина Іванівна, Харченко, Оксана Севастянівна (біолог). Шкільних приладь ніяких не було. Підручник якийсь як з'явиться в когось, то позичали або й крали один в одного, писали у міжряддях газеток-афіш, які визбирували кругом, де накидали з літаків вночі — радянські або німецькі; чорнило робили з бузини і „кисличок“, які утворювалися на листках дубів».[11] Також за спогадами Віри Завальської, під час нацистської окупації до школи завезли просо, «яке людям дозволялося розбирати по домівках»[12]. Наприкінці Другої світової війни у приміщенні школи облаштували військовий шпиталь. Повоєнна радянська доба
Після Другої світової війни у шкільній будівлі працювала неповно-середня школа № 2. Тривалий час її директором був Прокіп Вакулович Гриб, учитель історії й географії, ветеран війни, потім Надія Андріївна Стадніченко, Іван Олександрович Полосенко. Викладали в школі Ніна Миколаївна Процан (російську мову), Єлизавета Павлівна Красюк (математику і була завучем), Іван Антонович Дубина (математику), Галина Іванівна Марушевська (українську мову), Любов Василівна Литвин (російську мову і була завучем). У 1965 році до її 5 класу вступив Василь Василенко — майбутній диригент, поет, заслужений артист України. Згодом школу злили із загальноосвітньою школою № 1 (нині — Медвинський ліцей), а приміщення передали під створення медвинської філії Богуславської музичної школи. До 1975 року музична школа у Медвині як філія Таращанської музичної школи діяла у приміщенні Будинку культури. Медвинська філія Богуславської музичної школи у будинку на Зарічку, 38 відкрили у 1975 році. Її директором став Кравченко Анатолій Івович, який вів також клас баяну, керував домровим оркестром, під супровід якого співав медвинський хор. У 1976 році під керівництвом Анатолія Івовича утворилася окрема Медвинська музична школа. Тоді ж у приміщенні провели ремонт: перекрили дах, замінили частину підлоги, переклали груби, за допомогою яких опалювався будинок. На початку 1980-х у Медвинській музичній школі працювало 15 викладачів та навчалося близько 150 учнів. Серед викладацького складу були як місцеві вчителі, так й викладачі з Богуславського педагогічного училища (нині Богуславський гуманітарний коледж імені І. С. Нечуя-Левицького). Деякі вчителі Медвинської музичної школи:
При Медвинській музичній школі працював духовий оркестр, домровий оркестр, у другій половині 1980-х — дорослий вокально-інструментальний ансамбль (серед учасників — Петро Плаксун (ударні), Зіновій Мезін (гітара) та інші). У 1978 році у Медвинській музичній школі давали концерт артисти Київської обласної філармонії. НезалежністьМедвинська музична школа діяла у будівлі міністерської школи до 2000-х. З 1975 до 1998 року її очолював Анатолій Івович Кравченко, а з 1998 — Лідія Іванівна Яременко. З утворенням Медвинської об'єднаної територіальної громади музичну школу перевели до приміщення нинішнього Медвинського ліцею, а її історичне приміщення у 2018 році передали під створення краєзнавчого музею.  На фасаді будинку у 2020 році активісти освітньої ініціативи «Медвин. Повстання» розмістили меморіальну дошку про одного з найвідоміших випускників й вчителів школи — Івана Дубинця. Локація входить до історичного маршруту місцями Медвинського повстання. У березні 2021 року у приміщенні Міністерської школи відбулося оголошення переможців І літературного конкурсу імені Івана Дубинця, а 21 серпня 2021 р. на її території — відзначення річниці Медвинського антибільшовицького повстання, де виступили бандурист і бард Святослав Силенко та лірник Михайло Гречкин. У фойє школи облаштували кінотеатр, де показували фільм проєкту «Хащі» «Чи зникає Шевченкова Україна», де йшлося про Медвинське повстання. Стрічку знімали, зокрема, й на території школи. Станом на 2021 р. будівля потребувала ремонту[13]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
