Меджибізький санджак

Меджибізький санджак  — адміністративно-територіальна одиниця (санджак) Подільського еялету Османської імперії. Створений 1678 року. Де-факто припинив існування у 1686 році (закріплено 1699 року).

1672 року почалася війна Османської імперії з Річчю Посполитою. Того ж року захоплено Кам'янець-Подільський, центр Подільського воєводства. За умовами Бучацького перемир'я Меджибіж та волость, які були спадковою власністю Миколая Єроніма Сенявського, разом з більшою частиною Поділля мали перейти під владу Османської імперії. Коли саме турки увійшли до Меджибожа, відомостей немає. Однак, 17 жовтня 1673 року польське військо під командуванням Миколая Сенявського, слідуючи під Хотин, захопило місто Меджибіж, а наступного дня турецький гарнізон, не готовий до облоги, здався перед загрозою штурму і залишив Меджибізький замок^[1][2]. За цим польський гарнізон утримував Меджибіж до 1678 року^[3], здійснював звідти вилазки проти турків на Поділлі, а Миколай Сенявський, незважаючи на війну, отримував доходи з Меджибізької волості, що ледь не послужило причиною розірвання Бучацького мирного договору^[4].

Лише після того, як 22 червня 1678 р. у Львові Ян III Собеський видав ордонанс комендантам Кальника, Немиріва, Бара і Меджибожа, яким наказав їм вийти з замків у термін, який мав бути погоджений між польським послом і турецькою стороною^[5], був утворений Меджибізький санджак на чолі з санджакбеєм — набагато пізніше за інші три санджаки Подільського еялету^[6]. Однак, тільки після демаркації нового кордону між Османською імперією та Річчю Посполитою у вересні-жовтні 1680 року турецька влада змогла приступити до створення адміністрації Поділля мирного часу^[7].

Кількість військової залоги була визначеною і сягала до ста чоловік, у місті була мечеть, збудована після 1678 р.^[8] Але пробути довго в Меджибожі їм не вдалося. Воєнна ситуація призвела до повного опустошення сіл і занепаду господарства. Розпочата 1683 року нова війна Речі Посполитої й Османської імперії змусила турків у 1686 році покинути Меджибіж, під час чого вони спробували знищити замок — що, втім, їм не вдалося^[9]. Офіційно Меджибізький санджак ліквідували за умовами Карловицького миру 1699 року.

Санджак був поділений на 4 нахії з центрами в Меджибожі, Плоскирові, Чорному Острові та Константинові.

• Нагнибіда Р. В. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672—1699 років // Праці Центру пам'яткознавства. — 2015. — Вип. 27. — С. 206—225.
• Zapadenko I. About the «turkish fortifications» of Medzhybizh 1672—1699 in the context of the documentary chronology of the Ottoman claims for Podillya / I. Zapadenko, I. Leskiv. // Current Issues in Research, Conservation and Restoration of Historic Fortifications. — 2022. — № 17. — S. 53–62. DOI: https://doi.org/10.23939/fortifications2022.17.053

1. ↑ Akta historyczne do objaśnienia rzeczy polskich służące. Tom II. : Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego : Tomu I część II : 1672 – 1674. Kraków: drukarnia “Czasu”. 1881. с. 1003.
2. ↑ Kołodziejczyk, Dariusz (1994). Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża. с. 75—76. ISBN 83-85272-32-1.
3. ↑ Kołodziejczyk, Dariusz (1994). Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża. с. 83—86. ISBN 83-85272-32-1.
4. ↑ Akta historyczne do objaśnienia rzeczy polskich służące. Tom V. : Archiwum spraw zagranicznych francuskie do dziejów Jana Trzeciego : (Lata od 1677 do 1679). Kraków: drukarnia “Czasu”. 1881. с. 55—57.
5. ↑ Kołodziejczyk, Dariusz (1994). Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża. с. 95—96. ISBN 83-85272-32-1.
6. ↑ Крикун, Микола (1998). Dariusz Kołodziejczyk. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża, 1994. [рецензія]. Вісник Львівського університету. Серія історична. Випуск 33. с. 292.
7. ↑ Kołodziejczyk, Dariusz (1994). Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa: Oficyna wydawnicza POLCZEK Polskiego Czerwonego Krzyża. с. 97—101.
8. ↑ Століцький, Ярослав (1996). Значення Меджибожа у польсько-турецьких стосунках у 1672–1699 років. в: Меджибіж 850 років історії : Матеріали науково-практичної конференції 17 серпня 1996 р. Меджибіж. с. 43.
9. ↑ 1688. Relatya praeclare gestorum woyska J. K. M. y Rzeczypospolitej w czteroletnich kampaniach począwszy ab anno 1685 aż do teraźniejszego seymu in anno 1688 (…). Biblioteka PAN Kraków, rkps 1081, S.5.