Медко Олександр Олексійович

Медко Олександр Олексійович
Народився	5 травня 1952(1952-05-05) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР[1]
Помер	23 лютого 2020(2020-02-23) (67 років) Запоріжжя, Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	журналіст, поет, перекладач
Членство	Національна спілка письменників України[2]
Нагороди	Премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2019)

Медко́ Олександр Олексійович ^[3] (5 травня 1952 р., Запоріжжя, СРСР^[4] — 23 лютого 2020 р.^[5][6], Запоріжжя, Україна) — поет, перекладач, член Національної спілки письменників України (з 2016 р.^[7][8]), голова Запорізької організації НСПУ (2017—2020)^[6].

Закінчив філологічний факультет Далекосхідного державного університету (м. Владивосток, СРСР) у 1975 р.^[4][8].

Служив на Сахаліні та Курильських островах у полку радіорозвідки ГРУ^[8].

Працював на виробництві, у редакціях газет, на телебаченні та радіо, зокрема в радіожурналі для моряків і рибаків «Тихий океан»^[4][8]. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. пішов з журналістики, працював побутовим фотографом^[8].

Писати вірші російською мовою почав приблизно з 14 років^[8]. Творчий дебют відбувся у 2011 році, коли у журналі «Хортиця» (№ 1) була опублікована добірка віршів^[4].

Першу свою книгу — збірку віршів «Хора» — випустив навесні 2015 року^[8][9]. Потім були збірки «Буття і порожнеча» (2016)^[10], «Категорія sacrum» (2017)^[11], «Про природу» (2018)^[12], «Прозора межа мови» (2019)^[13].

Помер 23 лютого 2020 року у Запоріжжі^[5][6][14]. Похований на Капустяному кладовищі в Запоріжжі^[15].

• Лауреат міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2019) за глибоке філософське осмислення нашої реальності й переклади давньогрецького поета-філософа Парменіда у книзі «Буття і порожнеча»^[7][16].
• Лауреат літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2019) за книгу філософських поезій «Хора» та за успішне поривання створення у свідомості українського народу новітнього космічно-духовного образу нашої героїчної Батьківщини-України ^[17].
• Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Світ Пограниччя» (2020) за літературне відкриття величного храму Природи козацького краю у фотоальбомі поезій «Прозора межа мови» ^[18].

• Олександр Медко. Сайт Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки. https://zounb.zp.ua/oleksandr-medko [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]

• Олександр Олексійович Медко // Письменники Запорізького краю (антологія творів кінця ХХ - початку ХХІ ст.) / Запоріз. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; [упоряд. М. Г. Білокопитов, О. О. Стадніченко]. – Запоріжжя : Дике Поле, 2017. – С. 331-348.
• Олександр Медко : [поезія] // Не міліють джерела Дніпрові... : твори письменників Запоріз. краю : зб. до 50-річчя заснування ЗОО НСПУ / [відп. за вип. В. Текуч]. – [Запоріжжя] : АА Тандем, 2016. – С. 114-117.
• Медко О. Нотатки до вистави «Буття і порожнеча» : [поезія] // Альманах международногофестиваляпоэзии "В стенах «Серебряноговека»" 2016 / [лит. ред. и верстка Л. Тесленко]. – Мелитополь : Изд. дом МГТ, 2016. – С. 79.
• Середа В. Коловерть Світобудови Олександра Медка / Віра Середа // Запорізька правда. – 2019. – 23 трав. (№ 21). – С. 13.
• Січовий С. Одразу троє наших членів НСПУ від Запоріжжя ! : [в т. ч. О. Медко] / Степан Січовий // Запорізька правда. – 2017. – 23 берез. (№ 12). – С. 31.
• Мурін О. Розмова про вірші із ще невиданої книги Медка «Буття і порожнеча» : [публіцистика] / Олександра Мурін // Хортиця. – 2016. - № 4. – С. 4-5.
• Александр Медко: «Дивовижно, як давньокиївська історія повторюється на рівні гібридних воєн» // МИГ. – 2015. – 19 нояб. (№ 47). – С. 13.