Медресе Каратай
Медресе Каратай (тур. Karatay Medresesi) — медресе (школа з часто, але не абсолютно релігійною спрямованістю) у Коньї, Туреччина, розташоване біля підніжжя пагорба цитаделі, навпроти руїн палацу сельджуків і з видом на мечеть Ала ад-Діна. З 1954 року у будівлі діє Каратайський музей, де представлена колекція мистецтва керамічної плитки, зокрема періоду сельджуків. Медресе та Каратай Хан, караван-сарай, завершений у 1240-х роках, є найбільшими збереженими пам'ятками Коньї та найближчих регіонів[1]. ІсторіяМедресе було засноване у 1251 році візиром Джалал ад-Діном Каратаєм (помер у 1254 році) під час спільного правління братів Кей-Кубада II, Кей-Кавуса II та Килич-Арслана IV[2][3][1]. Медресе було побудоване поряд з медресе Кючук Каратай, якого вже не існує[1]. Пам'ятка була побудована після монгольського завоювання Анатолії, тому проєкт не є суто сельджуцьким за своєю природою[3]. Джалал ад-Дін, швидше за все, похований у бічній кімнаті Медресе Каратай, де міститься кенотаф[1]. У записах Шамс ад-Діна Ахмада Афлакі, біографа Румі, медресе було місцем, де збиралися як суфії, так і вчені[1]. Попри зареєстровану присутність суфіїв, у документі, в якому перераховуються кошти медресе (вакфійя), зазначено: «І він [засновник] постановив, що мюдеррі (викладач ісламського права в медресе) має бути ханафітом …», ймовірно, тому, що правителі сельджуків були переважно ханафітами[1]. Виробництво плитки для медресе, ймовірно, координувалося Мухаммадом аль-Тусі, майстром-кераміком з іранського міста Тус у Хурасані, який також відповідав за плиткове оздоблення медресе Сирчалі[4]. АрхітектураМедресе має прямокутний план розміром приблизно 31,5 на 26,5 метрів[5]. Вхід до нього здійснюється через вестибюль з південно-східного боку, на куті будівлі. Ззовні вхід має декоративний кам'яний портал з арабськими написами, геометричними та рослинними мотивами, аблаковою кладкою (чергування смуг сірого та білого мармуру) та навісом мукарни над дверима[5]. Портал, не приєднаний до корпусу будівлі, подібний до порталу мечеті Ала ад-Діна; кам'яна кладка, ймовірно, робота майстрів із північної Сирії, виконана у 1220-х роках. Можливо, що портал був раніше побудований одночасно з мечеттю Ала ад-Діна і повторно використовувався для медресе[1].
Вестибюль дає доступ до більшого баневого залу або центрального двору, розміром 12 на 12 метрів[1]. Посередині залу облаштовано квадратний басейн[5]. На вершині купола знаходиться окулюс приблизно 5 метрів у ширину[5]. Купол і перехідні елементи (також відомі як турецькі трикутники) під ним покриті багатою прикрашеною плиткою та мозаїками, переважно чорного та бірюзового кольорів[1][5]. Плитки мають складні геометричні мотиви, а також переплетені куфічні написи вздовж основи купола та навколо окулюса[1]. Нижні частини стін прикрашені шестикутними бірюзовими плитками із золотими орнаментами, більшість з яких є написами[1]. Навколо головного залу кілька дверних прорізів ведуть до того, що раніше було невеликими приватними кімнатами або спальними приміщеннями для студентів, але вони зруйнувалися до ХХ століття, а їх теперішній вигляд є наслідком реконструкції в 1970-х роках[5]. На західній стороні залу знаходиться айван (склепінчаста кімната, яка відкривається прямо в головний зал). Дві куполоподібні кімнати розміщені з обох боків айвана, доступ до них здійснюється безпосередньо з головного залу. Ймовірно, це були класні кімнати, серед яких айван, ймовірно, був основним, тоді як інші, можливо, призначалися для використання взимку[5]. Та, що на північній стороні айвана, також була зруйнована у наш час. Південна використовувалася як похоронна камера і містить кенотаф, швидше за все, засновника Джалал ад-Діна Каратая[5][1].
МузейЗ 1954 року[6] тут розміщено музей, де експозиції містять керамічні плитки епохи сельджуків, а артефакти з каменю чи дерева виставляються в медресе мінарету Інсе, також у Коньї[7][8]. Колекція Каратайського музею була збагачена знахідками, привезеними з королівської літньої резиденції Кубадабад на березі озера Бейшехір, яка знаходиться у 130 км на захід від Коньї. Розкопки резиденції проводилися з 1960-х років[9][10]. У 2006 році була проведена реставрація будівлі музею[11]. Станом на 2019 рік тривав інший проєкт реставрації[12].
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia