Мельников Володимир Степанович
Володимир Степанович Мельников (4 серпня 1938, Ситківці — 8 лютого 2010, Київ) — український науковець-мінералог, кристалохімік, педагог. Кандидат геолого-мінералогічних наук (1973). Посмертний лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015). Один із провідних українських мінералогів, дослідник мінералогії і кристалохімії шаруватих і змішаношаруватих силікатів, польових шпатів, високотемпературної надпровідної кераміки. Майже 40 років — науковий співробітник Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України (1971—2010), завідувач лабораторії кристалохімії та структурного аналізу. Автор близько 400 наукових робіт, учень академіків Євгена Лазаренка та Олександра Поваренних[1]. ЖиттєписНародився 4 серпня 1938 року у селі Ситківці на Вінниччині у родині педагогів-біологів. Дитинство та юність провів у Львові, де закінчив школу № 14. У 1961 році закінчив геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та отримав спеціалізацію «Геолог—геохімік». Учень академіка Євгена Лазаренка. Після закінчення університету деякий час працював у місті Норильськ, у зоні Норильського мідно-нікелевого родовища. Незабаром повернувся до Львова, де працював у проблемній лабораторії геохімії рідного університету та навчався роботі з рентгенографічним фазовим аналізом[2]. Спочатку обіймав посади інженера, молодшого наукового співробітника, з 1966 року — завідувача міжкафедральної лабораторії рентгеноструктурного аналізу. У період роботи у Львові досліджував кукеїт, тарасовіт, ректорит, номенклатура яких була ще не до кінця прояснена, займався модернізацією обладнання лабораторії. З 1971 року — у Києві, в аспірантурі Інституту геохімії та фізики мінералів (ІГФМ; пізніше — Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України). Навчався у відділі кристалохімії і мінералогії під керівництвом академіка Олександра Поваренних[2]. Після закінчення аспірантури, у 1973 році здобув науковий ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук, захистивши дисертацію на тему «Некоторые вопросы кристаллохимии и минералогии смешанно-слоистых силикатов». У відділі регіональної і генетичної мінералогії ІГФМ пройшов шлях від молодшого до провідного наукового співробітника. Створив лабораторію кристалохімії та структурного аналізу для дослідження мінералів фізичними методами, фактично очолював її багато років. У 1990-х роках, коли лабораторія майже не фінансувалась, була обмежена в електроенергії, воді та запчастинах, доклав багато зусиль, щоб утримати її на відповідному рівні[1]. ![]() Раптово помер на 72-му році життя 8 лютого 2010 року. Похований разом із дружиною та її родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 9, 50°25′5.3″ пн. ш. 30°30′31.54″ сх. д. / 50.418139° пн. ш. 30.5087611° сх. д.). Родина
Наукова діяльністьАвтор близько 400 наукових робіт, зокрема низки авторських свідоцтв на винаходи. Один із провідних українських мінералогів, дослідник мінералогії і кристалохімії шаруватих і змішаношаруватих силікатів, польових шпатів, високотемпературної надпровідної кераміки. Завдяки власним дослідженням надпровідникових плівок довів, що морфологічна мозаїчність кристалів суттєво впливає на функціональні характеристики епітаксіальних плівок. Розробив рентгенівський експрес-метод визначення структурних характеристик мінералів[1]. В останні роки життя брав участь у ряді міжнародних проєктів, зокрема у проєкті України та Словаччини «Порівняльний мінералого-геохімічний аналіз Au-Ag-Bi-Te-Se мінералізації неовулканітів Карпатського регіону». У 2009 році закінчив докторську дисертацію на тему «Кристалохімічна і генетична природа інверсійних двійників лужних польових шпатів», але не встиг її захистити[2]. У 2015 році посмертно нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки за роботу «Геохімічні, петрологічні і геофізичні критерії прогнозування родовищ корисних копалин Українського щита». Науковий доробок (частковий)
Авторські свідоцтва на винаходи (у співавторстві)
Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia